Ми з вами шукаємо різних способів виробити деякі нові звички; ми хочемо стати жінками, які несуть у життя радість, а не смуток. Тому ми мусимо бути поряд з людьми, які вже це роблять і можуть закріпити в нас ці нові звички.
Джон Ортберг, автор «Життя, яке ви завжди хотіли мати», пропонує, щоб ми знайшли собі наставників з радости: людей, які пішли тією дорогою радости трохи далі, ніж ми. Знайдіть жінку, яка видається вам радісною людиною, і будьте якомога ближчими до неї. Спостерігайте за нею. Поставте їй запитання; дізнайтеся, як вона дійшла до рішення обрати життя, сповнене радости. Тут не йдеться про когось такого, хто має чудовий характер. Тут ідеться про жінку, яка, попри все своє непросте життя, виробила глибоку, непохитну впевненість у Богові та Його доброті, яка вірить, що все врешті-решт буде гаразд, і повсякчас виявляє своє бажання хвалити Бога в усьому.
Усі ми потребуємо зрілих наставників з радости, які б слугували нам за взірець, однак дозвольте мені розповісти вам про найприємніших наставників радости: дітей! Ніхто не має кращого почуття гумору, ніж малі діти. Ніхто. Вони сміятимуться з усього! Якщо ви вдарите себе по голові, вони сміються. Якщо ви робите смішні звуки, вони сміються. Якщо ви корчите дивні міни, вони сміються. «Ще!» – вимагають вони. І вони благатимуть вас зробити це ще раз, ще раз і ще раз, поки ви не знеможетеся. І якщо ви колись засмієтеся з того, що вони роблять, забудьте про решту справ, тому що вони, розважаючись, знову і знову робитимуть те саме, чекаючи, що ви будете сміятися з цього точнісінько так, як вони сміялися з вас – кожен раз.
Малі діти – це фабрика радости! Оскільки більшість з них ще мають досвідчити боліснішу, жорстокішу реальність цього світу, вони сміються без жодних видимих причин; вони мало не лускають зі сміху! Їх не тривожить те, що від сміху їжа випадає їм з рота. Їм байдуже, що, сміючись, вони упадуть зі стільця. Сміючись, вони будуть качатися на підлозі. Навіть декотрі з найвразливіших на світі дітей вміють щиро сміятися. Діти – це ідеальний взірець нестримної, неприхованої радости, яку ви лише можете знайти.
Можливо, у вашому житті немає дітей, або якщо і є, то вони не живуть поблизу вас. То як вам доступитися до цих малих наставників радости? Можливо, ви могли б стати волонтером у дитячому служінні в церкві або в програмі відпочинку для дітей. Будьте поряд з дітьми своїх сусідів. Усміхніться в кафе до малюка, який галасує з радости. Зазвичай ми супимося на дітей за те, що вони шумлять, і таким чином гасимо в них радість. Не гасіть радости! Вона минає так хутко. Тіштеся тією радістю, яку мають малі діти, бо вони ще свідомі того, що сотворені для радости.
І ще одне слово про зумисне перебування поряд з радісними людьми. Ми уподібнюємося до тих людей, з якими водимося: як у доброму, так і в поганому. Усі батьки це знають. Саме тому Перше послання до коринтян 15:33 («Товариство лихе псує добрі звичаї») став одним з тих віршів, які наші діти вивчали напам’ять із самого малку!
Якщо поряд з вами постійно перебувають недобрі, сердиті, пригнічені люди, ви почнете переймати їхнє внутрішню поставу. Просто так відбувається. Дослідження показали, що люди, які живуть поряд з пригніченими людьми, врешті-решт самі виявляють ознаки депресії. Звісно, депресія не така заразна, як грип. Це емоційний вірус, який ослаблює опір людей, які його мають, а також тих, хто їх оточує.
Але не зрозумійте мене хибно – я зовсім не мала на увазі, що коли ви живете поряд з пригніченою людиною, то мусите її оминати. Я просто кажу, що ви мусите врівноважити свої стосунки з допомогою радісних людей і дати змогу своїй радості зростати.