Пізнати власні межі

Якби ми знали власні межі, то дуже рідко опинялися би в ситуації важких міжособистісних конфліктів.

Пізнання власних обмежень творить в особі смирення; пізнання власних меж творить свободу.

Серед іншого, смирення йде нога в ногу зі справжньою свободою.

Не існує одного без другого.

Все починається, як ми вже бачили, від глибокого пізнання власних емоцій: їхній тип, їхнє походження, різні динаміки, котрі встановлюються при контакті з дійсністю, тощо. Це дозволяє зрозуміти, до якого етапу ми можемо дійти в розмові, у співжитті, у праці (ніколи не забуваймо, що зазвичай ми ніколи не працюємо в ізоляції). Наприклад, глибоке знання своєї особистости дозволяє найкращим чином здійснити вибір майбутнього партнера.

Знання власних меж допомагає, крім того, обрати найбільш відповідний для нас тип заняття, праці. Якщо знаю, що я інтроверт, тоді для мене відповідною буде радше адміністративна праця, аніж праця у сфері продаж; якщо ж я творча особистість, то спробую піти у сферу маркетингу, і так далі.

Пізнання власних меж, продиктованих глибоким знанням власних емоцій, дає велику емоційну впевненість і спокій.

Пізнання власних меж не є синонімом пасивности чи апатії, а ще менше є синонімом закостенілости. Воно вповні підходить до розуміння психічного здоров’я, лідерства (у тому сенсі, в якому ми його розглядаємо в цій книжці). Така візія лідерства бере за основу смирення, але потім довіряє себе інтуїції, креативності.

Знання того, де є власні межі, дає тобі значну перевагу і швидко виводить тебе на належний шлях до зростання, до досягнення поставленої мети.

Воно дозволяє тобі не витрачати намарно енергії, а, натомість, спрямовувати її в правильне русло.

Воно дає тобі істотність.

Наперекір тому, що ти міг подумати, знання структурних меж твоєї особистости дозволяє тобі закласти основи усій твоїй інтуїції та творчості, щоби вповні зреалізувати ту місію, задля виконання якої ти прийшов на цю землю.

Крім того, ця обставина чинить тебе вільним і ясним.

Тобі буде складно розгубитися.

Тобі буде складно безцільно та безплідно топтатися на одному місці впродовж багатьох років, як це стається з багатьма людьми.

Тобі буде складно почуватися розчарованим у своєму житті.

Тобі буде складно відчувати відчуженість, екзистенційну порожнечу.

Тобі буде складно занудьгувати.

Тобі буде складно відчувати страх.

Тобі буде складно встрявати в конкуренцію.

Тобі буде складно нападати і на тебе теж, своєю чергою, буде складно напасти.

Тобі буде складно маніпулювати іншими чи контролювати їх.

Тобі буде складно вдиратися в життя інших.

Тебе будуть любити і поважати.

Твої співробітники, рідні почуватимуться з таким, як ти, захищеними. Вони тебе не побоюватимуться. І, що важливо, вони також будуть у змозі пізнати власні межі. З тобою вони почуватимуться в змозі жити в мирі, тиші, відчуватимуть свободу і можливість виявити весь свій творчий потенціял.

Той, хто пізнав власні межі, остаточно переміг заздрість і ревність.

Він навчився називати своїми іменами речі та людей, яких зустрічає. І це є найбільшим даром, який Бог може дати людині, що перебуває на шляху зростання.

Ти зростатимеш у прозорливості й у повазі до інших.

Люди віддаватимуть тобі належне.

Тебе пам’ятатимуть твої діти як доброго батька чи як добру матір.

Ти залишатимешся прикладом для майбутніх поколінь.

Мотивація і життєздатність

Коли я говорю про мотивацію, то маю на увазі насамперед авто-мотивацію.

Згідно з моєю психологічно-духовною візією, особа не може казати про себе, що вона здорова, доки не знаходить всередині себе сильної мотивації до життя.

Коли я кажу про людську істоту, то уявляю її як таку, що перебуває на шляху особистого зростання. Звісно, як вже знають мої найвірніші читачі, цей шлях передбачає падіння, зупинки, темні періоди, пастки, зради, гострий біль. Часом він передбачає навіть те, що людина може помилитися дорогою, але також передбачає повернення, рано чи пізно, на шлях розпочатої подорожі ще сильнішими і переконанішими.

Коли ти усвідомив свою ситуацію, коли почав духовний шлях, то вже не зможеш його забути.

Це видається неймовірним, але так є.

Ти можеш віддалитися від нього на роки, але… зрештою повертаєшся до нього.

Ти можеш хулити, лихословити Бога, заперечувати Його існування, але зрештою… ти каятимешся.

Ти можеш бути переляканим, розгубленим, засоромленим, захованим, але… зрештою, одного дня ти почуватимешся сміливим, повним відваги, зміцненим і тоді відкрито вийдеш на поле бою.

Як ви зрозуміли, мотивація психічно і духовно здорової людини не підштовхує її лише до простого виживання. У певних регіонах Латинської Америки йде щоденна боротьба за те, щоби знайти їжу, питво, нічліг; я знаю, натомість, багатьох жителів Заходу, які витрачають власну життєву енергію для того, аби задовольнити свої потреби, постійно і настійливо диктовані їм мас-медія.

Справді здорова особа, що перебуває на шляху зростання, не тільки не дозволяє нічому зовнішньому впливати на себе, не шукає мотивацій зовні себе – у суспільстві, у грошах, в успіху, у сексі – усе це є спокусливим і захопливим лише для слабких особистостей, а, натомість, знаходить мотивацію в собі самій, у місії, заради якої її послали на цю землю.

Ось чому духовно здорова особа майже ніколи не відчуває депресії чи поганого настрою. Вона завжди відчуває себе в дорозі, бо саме всередині неї проходять основні дії, саме всередині неї самої відбуваються зміни.

Мотивація, що походить зсередини, є вільною, автентичною, природною сама по собі, дає тобі відчуття свободи, віддячує тобі, дає тобі силу і життєву наснагу.

Ти живеш завдяки Богові.

І коли ти всередині себе відчуваєш постійний глибокий спокій, який є безперервним джерелом мотивації, тоді життя, твоє та інших, цілого всесвіту, набуває багатства, чудесної плідности.

Ти живеш зачарований безкорисливістю і потугою буття.

І ти завжди прославлятимеш Бога у своєму серці.

Життєва енергія особи, отже, є не лише генетичною спадковістю, а походить насамперед від ментальности, від життєвої позиції.

Життя є для всіх і походить від усіх.

Йдеться про те, щоб мати віру, довіру до Бога. Він завжди любить нас.

І сам ніколи від нас не віддаляється.

Кожного разу, коли ми просимо в Нього допомоги, це є хорошою і здоровою річчю.

Попередній запис

Глибокий внутрішній спокій

Наступний запис

Емоційний вимір