Досить сумно, що наші ідеали Церкви не відображають також біблійної реальности. Ми гадаємо, що Біблія обіцяє нам Церкву, де ми знаходимо лише надійних людей. Але Біблія каже, що Церква повна вовків, а не лише ягнят. У Церкві ми знаходимо і велике зцілення, і потенційно великий біль. І якщо ми бажаємо знайти зцілення та зменшити біль, нам належить побачити Церкву такою, якою її описує Бог. Ми повинні діяти відповідно до біблійної реальности, а не своїх фантазійних бажань, тому що саме біблійна реальність відповідатиме досвіду, який ми бачимо в реальному світі.
Описуючи реальність царства Божого, Ісус розповів історію:
«Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце.
А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї». (Мт. 13:24-30, виділення моє)
Як показує ця історія, Бог дозволяє ненадійним людям перебувати в Церкві. Вони вовки в овечій шкурі, і вони ненадійні. Хоча іноді такі люди виглядають побожними, але можуть і не бути справжніми вірними. Хоча вони чинять багато всього в Його ім’я, та не є Його вівцями (див. Мт. 7:22-23).
Ще одна реальність полягає в тому, що навіть серед правдивих вірних картина виглядає досить строкатою. Послухайте притчу про сіяча:
«До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
А посіяне на кам’янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро». (Мт. 13:19-23)
Деякі люди в Церкві ніколи не родяться з висоти; царство ніколи не запановує в їхніх душах. А деякі радіють у вірі, але в їхньому нутрі немає реальности Божого життя. Обидві ці групи можуть бути дуже деструктивними.
Але саме третя група може направду нас спантеличити. Зерно проросло, вони у вірі, але настільки егоїстичні та перейняті дочасними клопотами, що не родять плоду любови у своїх стосунках. І такого роду особа, в якої добрі наміри, але відсутнє справжнє духовне зростання, може також завдати неабиякого болю.
Насамкінець Ісус описує особу, яка приносить плоди. Ця особа, хоча й не досконала, досягає зростання в Бозі. Любов, сповідь, смирення, правда і благодать присутні і примножуються в ній. І саме така особа несе зцілення в життя інших людей.
Мудрість і характер
Наш досвід і Біблія стверджують одне і те ж. У Церкві повно надійних людей, ненадійних людей, а також тих, хто сидить без діла, завдаючи клопоту іншим. Поза небесами ідеальної сім’ї не існує. Але й не існує також абсолютного пекла, переповненого демонами. І Біблія виразно говорить нам, що нам належить бути пильними. Ми повинні ухвалювати свідомий вибір та виявляти обачність, і водночас уникати песимізму й учитися розпізнавати добро, якого вдосталь у сім’ї Божій (див. Мт. 25:34-40). Якщо ми будемо скептиками і піддамося своєму страхові перед поганим наслідком, то, як каже Бог, втратимо все, що маємо.
Отже, якщо пояснити кількома словами, то ми мусимо працювати над тим, щоб знайти надійних людей, використовуючи свою мудрість, проникливість і характер. Мудрість і проникливість ми здобуваємо через знання і досвід. Але якщо проблеми характеру перешкодять нам використовувати свої знання й досвід, наш вибір виявиться невдалим, і саме це ми обговорювали в попередніх розділах. Ми повинні рішуче боротися зі слабкостями своєї душі, поборюючи їх, і ставати людьми з сильним характером, які здатні обирати інших людей з сильним характером, знаючи, як вони виглядають. І тоді, коли виймемо колоду зі свого ока, все це ми побачимо ясно.