«Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.»
Уявимо собі, що людина, яка нічого не знає про музику, знайшла смичок від скрипки. Напевно, вона здивується: така ретельно зроблена річ, – але для чого? Для практичної роботи, скажімо, по дому чи саду він недостатньо грубуватий. Може, для поліровки чогось? Ні, для цього він, як мінімум, занадто вузький. Є гвинт, щоб регулювати натягування струни… і що скажете з цим робити?
Лише коли музикант принесе скрипку, приладнає до неї смичок і почне грати, загадка буде вирішена. За самим смичком ніяк не можна здогадатися, навіщо він потрібен і вже тим більше – що з його допомогою можна отримувати такі чудові звуки. З іншого боку, дивлячись на скрипку, неможливо здогадатися, як на ній грають. Між тим упродовж віків скрипка і смичок робилися один для одного. Лише коли вони разом, повнота досягнута.
Можу уявити, що деякі мої читачі вже відчули роздратування. Насправді, досконалих і повних ілюстрацій немає, і запропонована мною не краще за багато інших. Звичайно, чоловіки і жінки не подібні до смичків і скрипок. Звичайно, в якомусь сенсі чоловік може бути повний (як був повний сам Ісус!) без жінки, і навпаки. Звичайно, чоловік – більше, ніж смичок, а жінка відрізняється від скрипки (і навпаки). Та все ж ця ілюстрація показує те, як Павло уявляв собі відхід людського життя від задуму Творця. Безперечні судження з цього питання неможливі, тому подивимося краще, що каже Павло.
Усюди в цьому уривку він припускає відсилання на Бут. 1-3. Здавалося б, для розмови про повстання людей проти задуму Божого краще підійде щось подібне до Декалогу. Що ж, до цього він повернеться пізніше (див. 13:8-10). Проте, як ми побачимо, із Законом Ізраїлевим пов’язані певні проблеми, які заважають Павлу апелювати до нього в даному випадку. Павлу важливо показати, що люди порушили не просто Закон, даний в якийсь момент людської історії, але саму структуру влаштування світу.
Передусім зауважимо, що, на думку Павла, така структура існує: світ влаштований не безладним і хаотичним чином. Відштовхуючись у богословському плані від Бут. 1, він вважає, що люди створені за образом Божим і що їм доручено відповідати за решту творіння. Людям заповідано плодитися і розмножуватися: доповнюючи один одного, чоловіки і жінки можуть використовувати потенціал благого світу для достатку. І вони повинні нести божественний порядок у світ, бути хранителями саду і усього, що в ньому знаходиться. Чоловіки і жінки відрізняються один від одного, але спільно один з одним і спільно з Богом вони здатні створити музику творіння. Щось глибинне в структурі світу відгукується на таке злиття протилежних початків – що не може бути досягнуте з’єднанням однакових початків.
Це пояснює, здавалося б, дивний факт: чому як перший приклад людського розбещення Павло бере гомосексуальні стосунки. Чому саме, можна подумати, він виділяє саме цю поведінку і надає їй таке велике значення? Причина не лише в тому (як часто кажуть), що Павло був євреєм, а тому з огидою ставився до подібних речей, в яких багато язичників не бачили нічого поганого (а часто бачили, навпаки, хороше), але які юдаїзм завжди забороняв. І не в тому тільки справа, що сам імператор Нерон іноді скоював гомосексуальні акти (не кажучи вже про різні гетеросексуальні збочення), і Павло хотів прозоро натякнути, що аморальність проникла в саме осердя імперської системи. Можливо, усе це входило в його наміри, але не це було головним.
І не в тому річ, як думають деякі тлумачі, що в античності гомосексуальні стосунки зазвичай були або частиною культової проституції, або експлуатацією юнаків старшими партнерами. (Хоча усе це, дійсно, мало місце.) Як видно хоч би за Нероном, гомосексуальні «шлюби» існували. Платон серйозно і докладно філософствує про глибоку і міцну любов, яка може існувати між двома чоловіками. Сучасний світ придумав цьому явищу ряд назв: «гомосексуальність», «лесбіянство», «геї» і т. д. Ці неточні ярлики відносяться до широкого спектру емоцій і вчинків, відомих спрадавна.
Сенс того, про що говорить Павло, зовсім не в тому, що «ми, євреї, таких речей не схвалюємо» або «подібні стосунки завжди нерівні і пов’язані з експлуатацією». Мова про інше: «Це не те, для чого створені чоловіки і жінки». Павло також не хоче сказати, що кожен, хто відчуває сексуальний потяг до представників своєї статі, або всякий, хто займається сексом з представниками своєї статі, дійшов до цього через ідолопоклонство (чи через свідому відмову від гетеросексуальних можливостей). Подібні прочитання відбивають сучасний індивідуалізм, а Павло мислив ширше. Він говорить про людство в цілому. Він не говорить, що «є особливо страшні нечестивці, які коять подібні мерзенності», але що «саме наявність подібних спотворень божественного задуму про доповнення чоловіком і жінкою один одного показує, що людство в цілому вдалося до ідолопоклонства». З погляду Павла, одностатеві стосунки – знак того, що з людським світом щось вкрай негаразд.
Ця неправильність, каже Павло, є результат того, що Бог дозволив людям наслідувати свою похіть, – коли вони відвернулися від істини Божої і, подібно до Адама і Єви в саду, стали слухати голос створіння, а не Бога (пор. 1:25). Коли далі Павло описуватиме віру Авраама і її результати (4:18-22), він спеціально покаже, як проблеми, відмічені в розділі 1, вирішуються через довіру до Бога і прославляння Бога. Лише у світлі цього ширшого контексту ми починаємо розуміти думку Павла. Інакше ми опиняємося в полоні поверхневих тлумачень, які тільки заплутують справу.
Що означає фраза «видав їх Бог» (в. 24, 26, 28)? Коли Бог наділяє людей відповідальністю, Він вкладає в це максимально серйозний сенс. Будь-який наш вільний вибір (як особистий, так і біологічного виду) – це вибір, чиї наслідки попустив Бог. Він попереджатиме нас, даватиме нам можливості покаятися і виправитися, але якщо ми виберемо ідолопоклонство, доведеться нарікати на себе, якщо наша людська природа мало-помалу випарується. Коли ми шануємо Бога, за Чиїм образом створені, ми дозволяємо цьому образу відбитися в нас яскравіше, а значить, у більшому сенсі стаємо людьми. Але якщо вклонитися замість Творця створінню (а створіння схильні до тління і смерті), образ Божий зменшується, а з ним – і людська природа.
Звичайно, це не все, що можна сказати про гомосексуальність, Двох віршів, які Павло написав доки на цю тему, навряд чи вистачає, щоб повністю зрозуміти його позицію. Але якщо винести за дужки полеміку і риторику, яка прослизає то тут, то там з цього питання, у Новому Заповіті ми знаходимо не набір довільних правил, а глибоке богословське осмислення того, що означає бути людиною, а також попередження про нескінченну здатність людей до самообману.