«Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти. Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.»
Коли ми жили в центральних графствах Англії, до мене одного разу навідалися двоє телевізійників. За їх словами, усі тільки і говорять, що про «Середню Англію». А оскільки я жив більш менш у середині Англії, їх розбирала цікавість, що я думаю.
Ідея мені здалася дещо безглуздою і, хоча ми душевно поговорили, я так і не знаю, що показали по телевізору. Власне, у декількох кілометрах на південь від місця, де ми жили, знаходилася автомобільна розв’язка під претензійною назвою «Середня точка» (нібито центр країни). Але при тій неправильній формі, яку має Англія, на звання середини можуть претендувати, напевно, ще сотні місць.
Коли я викладав в університеті, я іноді запитував студентів, який уривок вони вибрали б як центр Павлової думки. Зрозуміло, що при всій багатоплановості листів Павла, єдиної «правильної» відповіді на це запитання не існує. Але сам я, якби мене запитали, назвав би саме цей уривок. Тут і яскравий, характерно Павлів, образ Бога (Отця, Сина і Духа), і пояснення сенсу хреста, і критика юдейського Закону, і ідея виконання Закону через благовістя; тут же дуже важлива для Павла надія на те, що «жадного осуду» тим, хто в Христі. Одним словом – скарбниця Павлової думки. Недивно, що упродовж віків цей уривок був одним з улюблених у проповідників. Ним надихалися при створенні багатьох молитов і гімнів, а Бах зробив з нього цілу кантату.
При всій важливості цього вірша в традиції легко забути про його місце в загальній композиції листа (те, з чого завжди потрібно починати тлумачення!). Хоча в порівнянні з кінцем розділу 7 настрій і тональність різко змінилися, Павло продовжує все ту ж аргументацію (див. згадку про Закон у в. 1-4 і далі у в. 5-7). Аргументація, почата в розділі 7, триває в розділі 8 аж до в. 11. Там ми побачимо, як задум Закону (дарувати життя) виконується, коли Бог Духом дає життя воскресіння усім, хто належить Месії, Ісусу Христу. У цьому уривку закладається основа для цього висновку, коли Павло розкриває (пор. 3:21) «але нині» благовістя – благовістя, що вирішує проблеми і завдання, які стоять перед людством (включаючи Ізраїль).
Попутно виникає ще низка запитань (зокрема, про дію Духа), на які піде інша частина розділу. Це пов’язано з темою упевненості: їй присвячений останній уривок (8:31-39), передбачений захопленим закликом у в. 1 (з відсиланням на 5:1-11, особливо 5:1-2). Цей (8:1-4) і наступний (8:5-11) уривки одночасно завершують аргументацію в розділі 7 і вводять аргументацію в розділ 8. Тому вони такі стислі і лаконічні (хоча і простіші для розуміння, ніж деякі інші короткі формулювання Павла).
Мені подобається порівнювати Павлів стиль аргументації з розпусканням квіткових пелюсток. З мого вікна видно трояндові кущі. Зараз зима, і вони оточені снігом, але то тут, то там видно маленькі паростки. Пізньої весни з’являться бутони, а потім бутони розпустяться в чудові троянди. І тоді я згадуватиму ті самі маленькі паростки: як у них містився цілий бутон? Я його і не бачив.
Цей уривок – яскравий приклад такого стилю. В. 1 вводить головну тему, якою Павло займатиметься до кінця розділу: немає засудження тим, хто в Христі. В. 2 починає пояснення, але він такий стислий, що лише під мікроскопом можна побачити, що він означає. В. 3 і 4 розкривають сенс трохи більше. У в. 5-8 вже покажеться квітка. Нарешті, у в. 5-8 розпуститься уся троянда. Це учить нас читати Павла: не потрібно зупинятися на одному вірші і дивуватися, чому апостол не виразився зрозуміліше, дивіться на нього як на частину великої, широкої аргументації.
Немає засудження! Ця упевненість може бути переконливою лише для тих, хто усвідомив серйозність гріха і реальність суду Божого. Якщо ви не надаєте гріху великого значення і вважаєте, що і Бог не надає, то при виді Рим. 8:1, напевно, лише знизите плечима. Втім, з таким настроєм люди зазвичай і не дочитують послання до 8:1. Тут цікавіше інше: що означає «тож» на початку уривка? Адже кінець розділу 7 подібному оптимізму начебто не сприяв. Здавалося б, природніше чекати щось на кшталт: «Тож, скоро нас усіх засудять».
Звернемо увагу на наступні речення. У грецькому оригіналі в. 2, 3, 5 і 6 містять слово «бо». Воно показує, що кожен крок аргументації пояснює те, що було раніше. Немає засудження, бо Закон Духа ще не звільнив тебе від Закону гріха, бо у Своєму Синові і Його Дусі Бог засудив гріх і дарував життя, бо є два типи людей і ти відносишся до духовного типу, бо ці два типи йдуть, відповідно, до смерті і до життя. Через усе це і немає засудження.
Ні з чого не видно, що в цих віршах «закон» є щось інше, ніж Закон Божий. (Точно так, як і наприкінці розділу 3 і в розділі 7 Закон не є якийсь «загальний принцип» або «система».) Це парадокс. Дух робить те, що хотів зробити Закон: дає життя, моральне життя в сьогоденні і життя воскресіння в майбутньому. Закон поглядає на діяння Божі, знаючи, що йому самому не вдалося б цього досягнути, але радіючи тому, що відбувається. Закон виконаний (в. 4).
Але як Богові це вдається? Хіба не може гріх, старий ворог, завдати зустрічного удару? Так, це не виключено, як і самому Павлу прекрасно відомо. Проте гріху вже нанесена смертельна рана. Перш ніж серед змертвілих дерев світу промайне весняне дихання Духа, сила зла має бути переможена. А для цього гріх має бути засуджений, причому над ним не лише має бути проголошений вирок, але і відбутися страта. Павло сповіщає, що саме це сталося через смерть Сина Божого, Месії. Це місце в Павла перекликається з усіма частинами його попередньої аргументації (зокрема, ввідним формулюванням благовістя в 1:3-4).
Як працює це «богослов’я спокутування»? Павло пише із захватом, але і дуже точно. По-перше, Бог послав Свого Сина. Як ми вже бачили в 5:8, це означає, що Бог прийшов особисто (а не послав когось іншого). Уривок має сенс тільки, якщо вважати, що «Сином Божим» Павло називає тут Ісуса не просто як Христа (хоча це важливо і теж є), але як друге «я» самого Бога. По-друге, Син прийшов «в подобі гріховного тіла», – іншими словами, у саме осереддя проблеми, відміченої в розділі 7 (див. особливо 7:14 і 7:25). Як ми вже бачили в 5:20 і 7:13, через Закон «гріх став міцно грішний» (причому це відповідало задуму Божому). Ізраїль, в якому і сталося це множення гріха, виявився зібраний в одній людині, Царі-Месії. Тяжкість світового гріха виявилася зосереджена на Ізраїлі, а тяжкість ізраїльського гріха лягла на Христа. І Христос був страчений як злочинець, а над Його головою було накреслено: «Цар Юдейський». У той момент Бог засудив гріх. Він засудив гріх «у тілі». Як сказав пророк: «За наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс. 53:5).
Зауважимо два моменти. Павло не говорить, що Бог засудив Ісуса, але що Бог засудив гріх у тілі Ісуса. В інших місцях апостол говорить схожі речі (наприклад, 2Кор. 5:21; Гал. 3:13), але тут найчіткіше формулювання. І він використовує інший образ: старозавітна жертва за гріх. Чому?
У Старому Заповіті жертва за гріх приносилася в тих випадках, коли людина скоювала гріх через незнання (не знаючи, що грішить) або ненавмисно (усвідомлюючи гріх, але не бажаючи цього робити). У цих категоріях Павло обдумує положення Ізраїлю під Законом. «Не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню». «Нещасній людині» з 7:24 відповідає Бог, пропонуючи жертву за гріх (8:3). А на загальнішому рівні засуджений грішник з 1:18-3:20 отримує обіцяння, що для тих, хто «у Христі», «жадного осуду», бо в Христі вже сталося засудження гріха.
Зараз не торкатимемося в. 4. Він тісно пов’язаний з наступними віршами, до яких ми і звернемося. Але замислимося ще над початком розділу 8. Можливо, вам захочеться вивчити ці слова напам’ять. Нечасто можна знайти таке повне і точне пояснення того, що зробив Бог у Своєму Сині Ісусі Христі. Цей уривок подібний до цілющого джерела в пустелі, яке втамує спрагу втомленого пілігрима.