Римлян 8:5-11 – Дія Духа

«Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.»

Уявіть, що ви риєтеся на старому горищі і знаходите начебто звичайну на вигляд лампу. Колба, правда, чудна, та зате витончений штенгель; козирок запорошився, але симпатичний. Ви несете її в будинок і роздивляєтеся. Якщо ви погано знайомі з історією ламп, ви навіть можете спробувати під’єднати її до електромережі. У цьому випадку вас може ударити струмом, бо лампа зовсім не електрична. Вона – газова.

Маловірогідне? Можливо. Проте це добре ілюструє Павлову думку, яку часто випускають з уваги при читанні Послання до Римлян. Не забуватимемо, що Павло все ще говорить про юдейський Закон і його нездатність принести обіцяне життя, а також про те, що Бог зробив неможливе для Закону, і «виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом» (в. 4). Зараз апостол пояснює цей момент детальніше і робить висновки.

Думка аналогічна висловленій у 7:14: у своєму природному стані перед лицем Закону Божого люди корисні анітрохи не більше, ніж газова лампа, яку підключили до електромережі. «Я тілесний, – каже Павло, – проданий під гріх»; Закон же «духовний». Тепер ми розуміємо, що він має на увазі: якщо ви хочете, щоб Закон давав обіцяне життя (7:10), слід тричі подумати, до якої мережі його підключати, щоб не стався вибух (7:14-25). Просто кажучи, давати життя Закон може тільки в тому випадку, якщо людина з «тілесної» стала «духовною».

Але що означають поняття «тілесне» і «духовне»? Зокрема, перше з них настільки проблематичне, що для відповідного грецького слова було б непогано підшукати інший переклад. Але стерпного варіанту доки не знайшлося. Тому раз і назавжди засвоїмо: «тілом» Павло називає не «фізичний» світ (на противагу «нефізичному») – для цього в нього є особливі терміни, – а людей/речі, яким властива тлінність і зіпсованість світу, а часто (як і в даному випадку) бунт світу цього. «Тіло» – поняття негативне. Будучи юдеєм, Павло вважав, що створений фізичний світ сам по собі благий. Проблема полягає лише в неправильному поводженні з ним, спотворенні і тлінні. Слово «тіло» вказує в Павла якраз на це неправильне поводження, спотворення і тління.

Навпаки, «дух» – це звичайно Дух Божий, Святий Дух. Іноді, як у наступному уривку, Павло має на увазі дух людський, внутрішню реальність людського життя. Але перше значення тут дуже важливе. Павло використовує категорії, про які він роздумував з 5-го розділу: людство Адамове і людство Христове. Цього разу апостол показує: Бог зробив неможливе для Закону – дарував людям життя.

Це вже відбувається в повсякденному християнському житті. Завжди помітна різниця між тими, що піклуються про «тіло» і піклуються про «дух»: помітна по тому, які помисли людини, про що вона думає більшу частину часу. Саме на цьому прикладі, до речі, легко простежити, що «тіло» не зводиться до «фізичного світу»: гордівник, заздрісник і наклепник суть «тілесні» (у Павловому сенсі), хоча гординя, заздрість і наклеп, здавалося б, є категоріями не матеріальними, не фізичними. Але, як ми вже бачили в розділі 1, подібну поведінку пестить і кличе загибель, а до життя (про яке тут передусім і говорить апостол) і миру (пор. 5:1) веде Дух… З черговою оглядкою на 7:14 Павло пояснює у в. 7-8: «тілесний» розум не лише ворожий Богові, але і не здатний підкорятися Закону, догоджати Богові. І навпаки, розум, звернений до духовного, підкоряється Закону Божому, виконує його.

Що це означає? Павло детально не пояснює. Ми бачимо, до чого він хилить: ті, у кому перебуває Дух, воскреснуть з мертвих (тобто для них буде дане життя, обіцяне Законом). Проте лише далі, у 10:5-9, апостол пояснить своє розуміння християнської віри як виконання Закону і лише в 13:8-10 – виконання моральних заповідей Тори через Закон любові. Павло виражається дуже стисло, лаконічно, багато речей не промовляє, і ми маємо бути уважними до підтекстів і натяків.

Це підводить нас до обіцяння про воскресіння: зрештою ми будемо «позбавлені», «врятовані» від тління самої смерті. То буде мить остаточного виправдання, коли діяння Божі красномовно за всякі слова скажуть: «От Мій народ, от Моє благе творіння». Зауважимо, як Павло говорить про Христа і Дух: спочатку – «Дух у вас», потім – «Христос у вас» (пор. Гал. 2:20; Кол. 1:27). Взагалі він дуже ретельно підбирає слова, кажучи про Ісуса. Коли Бог воскресив Ісуса, Він воскресив Христа – того, хто втілює Свій народ, а тому гарантує цьому народу ту ж долю, що і в Нього.

Таким чином, Дух – відповідь на одне з найважливіших питань першої частини листа. Як може Бог проголошувати, що ті, хто вірить благовістю, вже «виправдані» напередодні вердикту Останнього Суду? Зараз ми починаємо розуміти, що хоче сказати апостол. Дух діє в серцях вірних: він породжує саму віру через проповідь благовістя, потім породжує життя (описане в другій половині в. 4-6), потім долає смерть, дарувавши нове тілесне життя. От чому вже в сьогоденні може прозвучати вердикт про «виправдання» і «прощення гріхів».

Варто зупинитися ще на одному моменті. Юдеї вірили, що Бог живий не лише володарює над світом, але і таємничим чином є присутнім у Своєму творінні. За часів Павла існувала безліч способів описати цю присутність: Премудрість Божа, Дух Божий, слава Божа (що особливо перебуває в Храмі), слово Боже, Закон Божий. До цього ж списку можна додати «Сина Божого» (з урахуванням того, що сказано про прийдешнього царя в 2 Сам., Пс. 2 та інших текстах). Описуючи рятівну операцію Бога з позбавлення Ізраїлю і світу, Павло спирається на всю цю багату традицію. Бог виконав Закон, пославши Сина Свого, – як, згідно з деякими передданнями, раніше Премудрість була послана у світ. У результаті Дух Божий перебуває в серцях народу Божого, як слава Божа перебувала в Храмі. Павло не придумав якоїсь стійкої християнської формули для опису цих подій. Проте всі ключові позиції майбутнього тринітарного богослов’я в нього вже просвічуються.

Справжнє богослов’я завжди дихає вірою і надією. Не можна усе зводити до голих абстрактних схем. Кожне слово Рим. 8:1-11 несе в собі силу благовістя. Якщо корабель церкви, піднявши вітрила, попливе цим могутнім вітром, на нього чекають дивні і прекрасні мандри.

Попередній запис

Римлян 8:1-4 – Дія Бога в Христі і Дусі

Наступний запис

Римлян 8:12-17 – Діти Божі, ведені Духом