Саул (бажаний, випрошений, випроханий): Перший ізраїльський цар; син заможного господаря Кіша, з Веніяминового племени; вродливий, сильної будови, відважний, цілою головою був вищий від кожного в ізраїльському народі. Самуїл перший раз зустрінув Саула в своїм ріднім місті Рамі й там насамоті приватно помазав його на царя (1 Самуїл. 9:1-10:1). Нарід у Міцпі на урочистих зборах обрав Саула на царя й Самуїл офіційно помазав його на царя в Ґілґалі (1 Самуїл. 10:17-27; 11:5).
Саул спочатку подавав Ізраїлеві великі надії, але згодом впав у гордість та спроневірився Богові, порушуючи Його заповіді й не слухаючи Його голосу. Господь відкинув його за його непослух і беззаконня. Самуїл потаємно помазав Давида, як його престолонаслідника.
Коли Бог відступив від Саула й филистимляни загрожували йому, він звернувся до ворожки в Ен-Дорі й вона викликала, на його бажання, Самуїла, який сповістив його про присмерк його царства й кінець його життя (1 Самуїл. 28:8-19).
У запеклих боях лучники дуже поранили Саула. Він звелів своєму зброєношеві вбити його, боячись, щоб вороги не знущалися над ним, але зброєноша відмовився зробити це, Тоді Саул узяв свого меча, упав на нього й помер. Того дня також померло троє його синів (1 Самуїл. 31:1-6). Наступного дня филистимляни прийшли на гору Ґілбоа, знайшли там тіла Саула та трьох його синів, стяли Саулові голову й возили її напоказ по филистимлянських містах, як воєнний трофей-здобич, а вкінці виставили її в храмі Даґона в Аштоді. Його безголове тіло вони прибили на мурі Бет-Шану. Відважні ізраїльтяни з ґілеадського Явешу прибули вночі до Бет-Шану, взяли Саулове тіло й тіла його синів та поховали їх у Явешу (1 Самуїл. 31:7-13; 1 Хронік 10:10-12).
Саул царював 40 років над Ізраїлем і Давид оплакував його смерть, присвятивши йому та його синові Йонатанові зворушливу елегію-жалобну пісню (2 Самуїл. 1:17-27).
Саул – див. “Шаул”.
Саф (високий, великий; за іншим поясненням – поріг, переддвір’я): Филистимлянський велетень, силач, із нащадків Рафи; хушанин Сіббехай убив його (2 Самуїл. 21:18). У 1 Хронік 20:4 він названий “Сіппаєм”.
Сахар (винагорода, плата, відплата, віддячитись):
- Гарар’янин, батько Ахійяма (1 Хронік 11:35).
- Четвертий син Овед-Едома (1 Хронік 26:4),
Сева, (земля, повна води):
- Кушів син (1 Мойс. 10:7; 1 Хронік 1:9).
- Назва африканського народу чи племени, що жило в області Горішнього Нілу (Псальма 71:10; Ісаї 43:3; 45:14).
Сева – див. “Шева”.
Седекія (Господня справедливість, моя праведність Господь):
- Седекія – це останній юдейський цар; син Йосії та Хамуталі, дочки Єремії з Лівни. Його первісне ім’я було Маттанія. Вавилонський цар Навуходоносор, здобувши Юдею, забрав у полон до Вавилону царя Єгояхіна й замість нього настановив Маттанію своїм васальним царем у Єрусалимі, змінивши його ім’я “Маттанія” на Седекію. Седекія став царем Юдеї у віці 21 року й царював в Єрусалимі 11 років, мав добре серце, але був володарем слабої волі. Він підпав під впливи Сирії, яка агітувала його проти Вавилону. У Єрусалимі були, наче амбасадори, мужі з Тиру, Сидону, Едому й Моаву. Седекія уклав потаємний союз із Єгиптом проти Вавилону, не послухавши слів пророка Єремії. Тоді Навуходоносор знову вторгнувся на юдейську територію та взяв у кільце облоги Єрусалим. По кількох роках облоги настав голод і сам цар із юдейською старшиною почали втікати. Халдейські вояки схопили царя Седекію близько Єрихону, привели його до Навуходоносора до Рівли, на очах Седекії повбивали його синів, а йому вибрали очі, закували в мідяні кайдани, відвели до Вавилону й посадили до в’язниці, де він помер. (2 Царів 23:31; 24:17-25; Єремії 39:1-7; 52:1-17; розділи 21, 24, 27, 28, 29, 32, 34, 38; 39:1-10; Єзекіїля 16:11-21; 2 Царів 25:6,7).
- Кенаанин син, фальшивий пророк, заохочував Ахава воювати з Сирією. Коли Господній пророк Міхей об’явив цареві правду про наслідки війни з Сирією, то Седекія вдарив Міхея по щоці (1 Царів 22:11-37; 2 Хронік 18:1-34).
- Син Маасії, неправдивий пророк у Вавилоні (Єремії 29:21,22).
- Син Хананії, один із зверхників-князів Юдеї за днів пророка Єремії (Єремії 36:12).
- Один із зверхників в Ізраїлі. Цідкійя – це правописний варіянт Седекії (Неем. 10:2).
Седрах – див. “Шадрах”.
Секунд (другий; за іншим поясненням – щасливий, вдалий, сприятливий): Християнин, супровідник апостола Павла в його місійних подорожах (Дії Ап. 20:4).
Селед (захоплення, тріюмф, радість, піднесення): Надавів син, нащадок Єрахмеїла, з Юдиного племени; помер без дітей (1 Хронік 2:30).
Семахія, Шемахія (Господь утримує, Господь – це підпора): Син Шемаї, внук Овед-Едома (1 Хронік 26:7).
Семей, Семеній, Шім’ї (відомий, славний, славнозвісний, знаменитий, популярний; Семей – це грецька форма від гебрейського імени “Шім’ї”): Батько Маттатія в родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:26).
Семен – див. “Симеон”.
Сеная, Хассеная (колючий, тернистий, важкий, суперечливий): Його сини відбудовували Рибну браму під час направи єрусалимських мурів під керівництвом Неемії (Неем. 3:3).
Сенуя – див. “Хасенуя”.
Сеорім (ячмінь; за іншим поясненням – страх побоювання): Голова 4-ої порядкової служби священиків за днів царя Давида. Усіх порядкових змін служіння священиків було 24 (1 Хронік 24:8).
Серах, Сірах, Сарах (поширення, розповсюдження, достаток, ряснота, надмір, безліч): Дочка Асира (1 Мойс. 46:17; 4 Мойс. 26:46; 1 Хронік 7:30).
Серая (князь, начальник, вождь Єгови):
- Царський секретар-писар за днів Давида (2 Самуїл. 8:17).
- Юдейський первосвященик за днів царя Седекії, син Азарії, батько Єгоцадака. Під час зруйновання Єрусалиму Навуходоносором, первосвященика Сераю відведено до Рівли, Хаматового краю, де вавилонський цар убив його (2 Царів 25:18,21,23; 1 Хронік 5:40; Єремії 52:24-27).
- Військовий зверхник, син нетофатянина Танхумета; прийшов до Міцпи до намісника Юдеї Гедалії (2 Царів 25:23; Єремії 40:8).
- Кенезів син, з Юдиного племени, брат Отніїла (1 Хронік 4:13, 14).
- Симеонівець, предок Єгу (1 Хронік 4:35).
- Один із поверненців із Вавилону, який прибув на батьківщину разом із Зоровавелем (Езри 2:2).
- Предок Езри (Езри 7:1). В українському перекладі Біблії помилково опущено “син Сераї” через недогляд провірочної комісії.
- Священик або зверхник народу, який підписав заповіта-умову з Неемією, що буде вірно служити Господеві й не буде вступати в родинні стосунки з чужинцями (Неем. 10:3).
- Священик, син Хілкійї, осівся в Єрусалимі (Неем. 11:11).
- Священик, голова священицького роду, повернувся з Вавилону па батьківщину разом із Зоровавелом (Неем. 12:1,12).
- Син Азріїла, один із придворних князів-начальників за днів юдейського царя Єгоякима. Цар звелів Сераї та іншим своїм князям ув’язнити пророка Єремію та писаря Баруха, але Бог врятував їх. (Єремії 36:26).
- Син Нерійї, брат писаря Баруха, камергер (головний постельник) царя Седекії. На четвертому році царювання Седекії Серая з царем пішли до Вавилону. Пророк Єремія доручив Сераї прочитати у Вавилоні його пророцтво про занепад Вавилону. (Єремії 51:59,61; 40:8).
Сергій Павло (високий, високопоставлений, вельмишановний, високоповажний; за іншим поясненням – служитель; див. також “Павло”): Проконсул або губернатор острова Кіпру; увірував в Ісуса Христа через благовістя апостола Павла на Кіпрі під час його першої місійної подорожі разом із Варнавою (Дії Ап. 13:5-12).
Серед (страх, побоювання): Найстарший син Завулона (1 Мойс. 46:14; 4 Мойс. 26:26).
Серуґ (гілка, галузка, виноградна галузь): Син Реу, батько Нахора, предок Авраама; жив 230 років (1 Мойс. 11:20-23). За гебрейським переданням, Серуґ був першим ідолопоклонником.