Допоможімо дітям не порівнювати себе з іншими. Адже, роблячи так, дитина завжди почувається або гіршою, або ліпшою від інших, унаслідок чого стає зарозумілою та нахабною. Своєю чергою, якщо дитина постійно невдоволена собою й усім, що має, і не вміє висловлювати вдячности, то не зможе сказати нічого приємного та підбадьорливого й іншим. А це, на жаль, призведе до того, що в подальшому житті в неї виникнуть труднощі з налагодженням здорових стосунків із людьми, що поряд.
Якщо в цей момент бачимо, що в багатьох важливих сферах поведінку нашої дитини варто скорегувати, то, можливо, це для нас, матерів, важливий сигнал, який вказує на те, що процес змін маємо розпочати передусім із себе. Звідки такий висновок? Мати має величезний вплив на почуття власної цінности своєї дитини. Наші недоліки, як матерів, наші образи, комплекси або грубість і зарозумілість дитина засвоює майже механічно як свої власні, хочемо ми цього чи ні.
НАЙВАЖЛИВІША МІСІЯ МАТЕРІ
Ознайомити дитину з правдою про Бога – означає запропонувати їй налагодити найпрекрасніші стосунки, які тільки може мати людина тут, на землі. Ідеться про взаємини людини з Богом, Творцем. Життя дітей кардинально змінюється після того, як вони особисто пізнають Бога й запрошують Ісуса Христа у своє життя. Стають відображенням Його слави, Його характеру та преображаються, наслідуючи Його образ. Стають спадкоємцями найбільшого багатства – вічного життя, яке було викуплене на хресті завдяки пролитій за кожну людину крові Сина Божого, Ісуса Христа. «Оце написав я до вас, що віруєте в Ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя» (1Ів. 5:13).
Тієї цінности, якою є вічне життя, не можна порівняти ні з чим іншим, що, як вважаємо, дарує нам задоволення, психічний комфорт, життя в згоді із самим собою тощо. Єдине, що ми обов’язково маємо зробити, аби отримати його, – це сказати: «Сам не впораюся, я потребую Ісуса». Саме цієї істини маємо навчити наших дітей, адже за гроші її не купиш.
Наша поведінка ілюструє, якою мірою ми самі пізнали та зрозуміли, що таке Божа любов, правда й благодать, а також демонструє, чи ми їх прийняли і навчилися жити, опираючись на них. Слава Богу, що Він у Своєму ставленні до нас більше керується власною природою, сповненою любови, ніж нашою поведінкою. Він засвідчив це дві тисячі років тому, прийшовши до нас в Особі Єдинородного Сина, Ісуса Христа. Бог дуже любить кожну з нас. І наших дітей любить більше, ніж ми, матері.
Отож, твоя найважливіша місія матері полягає в тому, щоб твоя дитина пізнала Ісуса Христа. Щоб змогла відкрити Йому своє серце та прийняла спасіння, незаслужений нами дар вічного життя. Щоб навчилася розмовляти з Ним як з реальною особою. Діти чудово вміють це робити. Є чимало історій про те, як діти спонукали батьків до молитви, якщо виникали якісь проблеми. Наприклад, коли батьки конфліктували, діти просили їх припинити сварку, бо Господь Ісус дивиться на них. У багатьох сім’ях саме діти нагадують про це батькам і просять прочитати їм замість казки якусь біблійну історію.
ТВІЙ БОГ – МІЙ БОГ
Власне кажучи, взаємини батьків і їхні стосунки з дітьми, а також особистий приклад життя з Богом – це найбільші внески в життя дитини, завдяки яким вона зможе згодом сказати, як Рута Ноомі в біблійній історії, що твій Бог – це мій Бог.
«А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій – мій Бог» (Рут. 1:16).
Учімося самі й навчаймо дітей дякувати Богові за Ісуса і те, що зробив для нас; за те, якими створив нас, за свій вигляд, здібності й таланти; за родину та одне за одного. Але понад усе – вірити, що саме Бог чуває над нашою долею та має найліпший план для нашого особистого життя і життя наших дітей. Учімося покладатися на те, що каже й думає про нас Бог, адже Його Слово – це істина.
Як мати, сама попроси Бога, щоб допоміг тобі завжди думати й діяти, опираючись на правду Його Слова. Ця істина окреслює цінності нашого життя. Кожна дитина почувається безпечно в атмосфері правди й Божого миру. Їй не треба обманювати, щоб захистити себе. Вона не мусить також маніпулювати, щоб домогтися дотримання своїх прав чи підтвердити власну цінність. А ще їй не потрібно вигадувати «правди» для кожної окремої ситуації, бо вона вже знає, що існує єдина, добра й незаперечна правда. І цією правдою є сам Ісус Христос. Він дарує свободу, надає дитині цінність, наділяє її почуттям безпеки й новими можливостями. Цей особистий зв’язок з Ісусом впливатиме на кожен вибір і рішення дитини не лише тоді, коли вона ще перебуватиме в рідній домівці, а й передусім тоді, коли вже розпочне власне незалежне, доросле життя.
Якщо наша віра в правдивого Бога буде глибокою й справжньою, наша дитина від щирого серця промовить:
«Твій Бог – мій Бог». Слово Боже заохочує нас, виховуючи дітей, передавати їм правду: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Прип. 22:6).