Усі ми відчуваємо страхи, чи не так? Страхи можуть бути «надокучливими»: Чи вечеря в День подяки виявиться вдалою? Чи клієнт продовжить контракт на наступний рік? Чи зможемо ми собі дозволити оплачувати наш кредит і витрати на новий автомобіль цього року?
Є ще пригнобливі страхи, ті, якими складно керувати чи від яких важко звільнитися. Це страх тоді, коли наш корабель відпливає від берега. Є й інші страхи. Компанією ширяться чутки про неминуче поголовне скорочення штату. Дитина починає дивно поводитися в школі. Лікарка хоче зробити ще декілька аналізів – вона бачить те, що турбує, і хоче з’ясувати, що це. Чоловік починає непереконливо перепрошувати за часті затримки десь, і Ви починаєте хвилюватися про причини.
Гнітючі страхи спричиняють невелику паніку. І якщо ми надалі через них хвилюємося, вони починають забирати енергію і призводять до згубної поведінки. Пригнічуючі страхи є виснажливішими за будь-що, і нам просто хочеться їх позбутися, але частіше за все вони посилюються і перетворюються на паралізуючі.
Паралізуючі страхи – це страхи, які спричиняють страждання, паніку, страхи на кшталт «Я помру». Я мигцем відчув такий тип страху, коли в нашому храмі почали будувати новий балкон. Якимось чином наш працівник заманив мене на цей незакінчений балкон подивитися на конструкцію. Я вирішив спробувати пройтися десятидюймовою балкою на висоті тридцяти футів, як канатоходець!
Спочатку все було добре, але коли я почав повертатися, то побачив: сам працівник злякався і почав повзти балкою! Ймовірно, він подивився донизу і злякався висоти. Я вирішив продемонструвати, що, хоча він і втратив самовладання, але я залишаюся спокійним. Отож, я продовжував іти, але після двох третин свого шляху почав втрачати рівновагу.
Це зараз я більш стійкий, але в ті паралізуючі моменти абсолютного страху я розумів, що падіння з тридцятифутової висоти на бетон може виявитися фатальним навіть для такого твердого черепа, як мій.
Вперше я відчув такий сильний страх, і це було дуже неприємне відчуття. Тебе паралізує, в горлі пересихає, пульс пришвидшується, руки пітніють, а в голові запаморочується і починає нудити. Дякуючи Богу, я повернув своє самовладання і дійшов до кінця. (Але виявився розбитим вщент, коли спустився донизу!) Після прийнятого душу і переодягання я прийшов у норму знову і закінчив свої завдання на цей день. Але в мене більше немає бажання повторювати такі дурниці.
Деякі люди переживають панічний страх систематично. Все, що мені потрібно для звільнення від страху, – спуститися з балки, але Ви можете опинитися в небезпечному становищі і здаватиметься, що воно триватиме вічно.
Я всім серцем розумію Вас. Одна справа, коли ти йдеш балкою в тридцять футів над землею, а інша – коли подорожуєш відлюдною дорогою через долину смерти. Що робити в такому випадку?
Бог разом із Вами, але потрібно повірити – і я маю на увазі повірити по-справжньому, – що це правда. Це лише ваше свідоме рішення. Під час нападу паніки Ви повинні себе запитати: «Чи віритиму я в Його заспокійливу присутність? Чи визнаватиму я Його всюдисущу реальність? Чи дозволю Йому зміцнити свій дух? Чи я повірю в брехню і викрикуватиму подібно до інших: “Тебе немає поряд! Ти не турбуєшся за мене, хіба не так, Боже?”»
Однією з головних місій Бога є звільнення нас із послаблювальних кайданів страху і тривоги. Серце Бога розривається, коли Він бачить нас морально розбитими і пригніченими через страх.
Наступного разу, під час посилення страху, нагадайте собі: «Господь є в цьому місці». Це перший крок. Намагайтеся повторювати це знову і знову, доки правда не почне заспокоювати Вас.
«Господь є в цьому місці».
«Господь є в цьому місці».
А потім, як спонукає нас Давид у Псалмі 62:9: «…серце своє перед Ним виливайте». Якщо Ви усвідомлюєте Божу присутність, то не потрібно прикидатися кимось, тому розкажіть Йому про свої відчуття. Плачте. Жалійтеся. Навіть кричіть.
Тоді зверніться до Бога. Молитва може усунути страх. Я знаю, що це може здатися незбагненним, але я також знаю, що це правда. Це спрацьовує. Спробуйте – і переконаєтеся. Біблія обіцяє духа миру, який входить у людське розуміння, коли ми звертаємося до Бога. Цей мир, який ми не можемо легко пояснити, знаходить віконечко в наш дух і починає наповнювати його бажаним спокоєм.
Під час молитви про конкретний страх Ви повинні навчитися відкривати Богові проблему, яка його спричинила. Не марнуйте час, розповідаючи Богові про проблему. Він уже все про неї знає. Натомість зосередьте свої сили на переказуванні цієї проблеми Йому.
Мені дуже допомагає записування молитов. Вступ може виглядати так: «Тут і зараз у Твоїй присутності я відмовляюся блукати пустирищем страху. Я не уявлятиму песимістичного розвитку подій, я не вигадуватиму страхіть, я не житиму так сьогодні. Я обдумано вибираю жити у вірі. Як каже Твоє слово, я покладу всі турботи на Тебе».
Якщо сумніви посилюватимуться, то прочитайте Псалом 139 знову. Попросіть Бога, щоб Він зробив досвід Давида вашим досвідом. Пригадайте, що Бог є поряд і Його рука простягнута. Вхопіться за неї.
Зупиніться!
Я знаю, що дехто з Вас побіжно читає ці слова. Ви поспішаєте повернутися і завести свою комерційну машину, пограти в гольф або взяти напрокат фільм. Ви думаєте, що порожнє місце наприкінці цього розділу є вашим дозволом «забути про Бога на мить» і повернутися в реальний світ. Ви поринуті в справи, але в цій метушні забуваєте про найважливіше – постійну Божу присутність, яка є для Вас доступною.
Будь ласка, відкладіть усе на хвилинку. Просто зупиніться. Насолодіться тим, що Вам не потрібно перебувати наодинці. Він поряд, і все, що Вам потрібно зробити, – це простягнути Йому руку.