СВІДЧЕННЯ: Свідчити віру – важливо

Два приятелі говорили собі на тротуарі, коли перед їхніми очима сталася автоаварія. Один автомобіль раптово пригальмував, а інший вдарився об нього. Не сталося нічого трагічного. Хвилину дивилися на обох водіїв, а потім один з них каже: “Ходім ліпше геть. Ще нас викличуть за свідків. А цього нам не треба…”

Цілком їх можна зрозуміти. Бути покликаним за свідка, хоч і такого незначного випадку, завжди приносить певні неприємності. Є, однак, випадки, коли просто необхідно свідчити, бо інакше могла би бути несправедливо засуджена невинна людина.

Свідчити правду діл світу цього – означає деколи порятувати невинного перед несправедливим засудженням. Свідчити ж віру – означає давати нагоду собі й іншим врятувати вічне життя.

Тому свідчити віру дуже важливо. Подивіться, що про це каже Ісус Христос: Кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм (Мт. 10:32-33). З тих слів ясно випливає, що давання свідчень віри має величезний і однозначний вплив на нашу вічність. Ці слова Ісус Христос підтверджує перед Своїм Вознесінням, коли свідчення підвищує до місії: Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку (Мт. 28:19-20). Якщо усвідомимо собі, що віра майбутніх поколінь залежить і від нашого свідчення, то стануть ці Ісусові слова і для нас наказом.

* * *

Апостоли були перші, які прийняли ту місію. Не було легко свідчити віру в тих часах. Синедріон забороняв їм свідчити про Христове воскресіння, люди сміялися з їхній проповідей. І навіть посягали на їхнє життя. Вони майже всі померли мученицькою смертю, щоб підтвердити, що те, що звіщали, було істиною. І завдяки їхньому непохитному свідченню віри велика кількість людей усвідомила і прийняла до свого серця Христа. Через свідчення тих нових християн Христа прийняли інші люди. Без них ми би, мабуть, були ще й досі поганами… Сьогодні наша черга. Кожного дня маємо дуже багато нагод сповнити цю місію. Не потрібно більше нічого робити, як самому істинно вірити. Таким чином будемо свідчити віру своїм життям, навіть не усвідомлюючи собі цього. І з подивом помічатимемо зміни в житті людей біля нас.

Послухайте свідчення одного пана: “Хоч я був охрещений, та ріс у родині, яка була байдужа до віри. Ніколи я не ходив до храму. Вважав себе атеїстом.

Коли я вже пішов на роботу, здивував мене один колега, який у заводській їдальні перед їдою завжди побожно хрестився. Спочатку я думав, що це якийсь фанатик, але коли познайомився з ним ближче, то зрозумів, що це дуже праведна людина. Лише ту його віру я не міг зрозуміти. Коли я його про неї запитав, він тільки усміхнувся і сказав мені, що буде за мене молитися. Його ставлення було для мене викликом. Я хотів йому заперечити, але щоб заперечувати щось, треба “щось” знати. Таким чином я почав читати Святе Письмо та інші релігійні книги. Я хотів провокувати його до розмови і покласти на лопатки його віру якимсь аргументом. Але він на кожне запитання, яке я йому поставив, відповідав так, що тією відповіддю покладеним на лопатки був я.

Тож невдовзі я почав сумніватися в правильності мого атеїзму. Моє переконання втрачало своє підґрунтя, і одного дня я замінив атеїзм на віру. Найдивніше в тому, що все почалося з того, що мій колега зробив на собі знак хрест в заводській їдальні”.

Бути свідком чогось – неприємно. Деколи це приносить і біль. Свідчити про Бога – означає врятувати душу ближнього для вічного життя. А це варто зробити, особливо коли тим рятуємо і свою душу. Амінь.

Попередній запис

2. Потребуємо прощення від Бога і ближніх

Наступний запис

СВОБОДА: Свобода і відповідальність