Свідчення Сиріла

* * *

Сиріл – гомосексуаліст. Він постійно усвідомлює цей розлад своєї сексуальної ідентичности, з яким намагається почуватися “нормально”. Його життя триває від однієї до іншої зустрічі з різними чоловіками, з якими він живе кілька тижнів або більше, але ніколи не довше, ніж пів року. Крім того, Сиріл – керівник відділу кадрів одного великого підприємства. Він уже звик до того, що і як говорять навколо нього про тих, які “є іншими”.

Однак насправді Сирілове серце неспокійне, бо хоча й, справді, почувається гомосексуалістом, то все ж ця життєва обставина зовсім не тішить його. Коли буває серед друзів і знайомих та веде звичайне життя, йому вдається почуватися нормально, незважаючи на те, що він інший. Але на самоті або під час глибоких роздумів про себе він відчуває дедалі більшу тривогу. Сиріл не вірить у Бога, хоча походить з християнської родини й добре знає, що мораль Церкви не збігається з його життєвим вибором. Однак це його не турбує. Сирілів неспокій глибший і особистіший.

Згодом зустрічі з гетеросексуальним другом-християнином спричинилися до того, що Сиріл остаточно усвідомив отой неспокій у душі й захотів нарешті виробити стосовно себе власну чітку позицію. Звідки береться брак відчуття внутрішньої свободи й неможливости дати світові й людям те, що міг би? Чому власне існування здається безглуздим? Звідки в його душі прихований розпач?

Вищезгаданий друг запропонував йому скористатися духовним супроводом, під час якого людина погоджується довіритися іншій особі, її поглядові на своє життя й дорогу й особливо – поглядові Бога, щоб не залишитися назавжди в’язнем власного бачення. Отож, Сиріл вирішує знайти “компетентну” у цій сфері людину, з якою зустрічатиметься раз на тиждень.

Спочатку він був вражений тим, як керівник слухав його. Звичайно, приймав Сиріла таким, яким він є, але, крім того, немовби намагався разом з ним пізнати таємницю його особистости. З кожним тижнем довіра до керівника зростала, і то головним чином завдяки отому вмінню слухати. Сирілові навіть здавалося, що в особі духовного керівника його слухає, проявляючи величезну повагу й водночас своєрідну проникливість, хтось інший, важливіший.

Бог явно діяв за посередництвом того зв’язку, який встановився під час духовного супроводу, хоча Сиріл ще й не відчув, що відбулося його “навернення до віри”.

Перший, базовий, етап закінчився того дня, коли він пригадав собі те, що трапилося з ним у дитинстві й мало вплив на все його життя: у дев’ятирічному віці його дядько вчинив щодо нього дії сексуального характеру. Ця подія забулася, але згадка про неї болісно нагадала про себе під час другого тижня. Керівник попросив Сиріла розповісти про це цілком відверто, і юнак розказав про те, як отримав цю травму, усвідомлюючи водночас, що ще відтоді носить її у своїй душі. Керівник дуже тактовно й лагідно запропонував йому скинути з себе той тягар за допомогою молитви, Сиріл погодився, хоча й не знав, як звернутися до Бога. Але завдяки довірі до того, хто його слухав, зробив це дуже просто.

Пізніше Сиріл зрозумів, що його розпач дуже глибокий, набагато сильніший, аніж він думав, і охоплює всі площини його життя, утримуючи його замкнутим у самому собі, і цю ізоляцію лише посилює його драматичне “призначення” (орієнтація). Врешті юнак усвідомив, що сам вибрав гомосексуалізм, немовби почуваючись зобов’язаним до цього через життєві обставини. Сексуальне насильство, якого зазнав Сиріл, змінило його ставлення до самого себе, сформувавши в нього негативну думку про себе, власну цінність, здібності, одне слово, – про ціле життя.

Та поступово він почав відчувати, що мусить наново визначитися стосовно власної ідентичности, і це рішення має більшою мірою відповідати тій правді про себе, яку пізнав останнім часом. Від потреби цього життєвого вибору в нього паморочиться в голові, але з допомогою керівника йому вдається його зробити. І тоді в житті Сиріла відбувся поворот: він поєднався з власним життям, укорінившись у прагненні молитви, яка просто почала проростати й розвиватися в його серці.

Далі все відбувалося так, неначе гомосексуальна ментальність і форми поведінки почали поступово зникати, поступаючись місцем новій ідентичності, яку юнак відкрив як справді свою.

Через пів року Сиріл більше не почувався гомосексуалістом; не лишилося ані сліду від його колишніх звичок. Життя – разом з його постійною теперішньою ідентичністю – спромоглося знайти нову дорогу й почало творити власну, особисту історію, змігши позбутися тих кайданів гомосексуальної орієнтації, які досі сковували його.

Сиріл народився наново, повернув собі свою справжню ідентичність, яка тривалий час залишалася розмитою через те, що в дев’ятирічному віці він зазнав сексуального насильства. Нині Сиріл одружений і має двох дітей.

Попередній запис

Оздоровлення життя

Наступний запис

Зранене життя