Ви знаєте, що я Іа-Іа – людина серйозна, напружена і схильна до депресії. Я усміхаюся й хихочу з друзями і сім’єю, але щирий заливний сміх дається мені важко – щось мусить бути направду смішним, щоб змусити мене голосно сміятися. Моя нещасна родина зі шкури пнеться, щоб знайти телевізійне шоу чи фільм, що видалися би мені смішними; я нещодавно довідалася, що вони підкидають монету, визначаючи, хто стане жертовним ягням і вибиратиме фільм! Я дещо перебільшую, але не надто.
Це одна з причин того, чому мені так добре з Ріком. Як справжній енергійний Тигра, він наповнив сміхом моє життя. Він, як ніхто інший, здатен звести мене з розуму, але й може розсмішити мене так, як ніхто інший! Іа-Іа потребує людини, що вміє зігнати важку задуму з обличчя і запалити живинку в очах. Щоб мати змогу більше тішитися життям, щоб пізнати свою найбільшу радість, усі ми – не тільки Іа-Іа – маємо вчитися сміятися більше.
Чи ви вже встигли здогадатися, що життя абсурдне? Бо в іншому разі «Найсмішніше домашнє відео Америки» не транслювали б щовечора, щоб ми могли дивитися, як шиємо в дурні самих себе!
Деякі люди вирішили, що оскільки життя абсурдне і в ньому чимало болю, Бога не може існувати. Але я кажу, що оскільки життя абсурдне і в житті є чимало болю, Бог потрібен мені як ніколи. Якби Бога не було в моєму житті, то я не змогла б жити. Так, життя абсурдне. Так, у ньому чимало болю. Але, коли ми відчуваємо біль, то біжимо до Бога, а не від Нього.
Недавно я почула такий вислів: «Якщо щось може стати кумедним згодом, то воно є кумедне й вже зараз, а тому смійтеся, не гаючись». Яка чудова ідея! У Книзі Приповістей 15:15 читаємо: «Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно». Тож почніть шукати гумор у своєму житті – навіть якщо воно абсурдне.
Моя приятелька любить розповідати про страшенно ніяковий момент на своєму побаченні. Вона зустріла чудового хлопця, і після кількох побачень той запросив її покататися на водних лижах з ним та його братами, яких вона не знала.
Після катання на лижах дівчина спробувала зграбно залізти назад у човен у своєму гарненькому бікіні. Та коли вона лізла вгору, нижня половина її гардеробу зачепилася за гачок. Опинившись у човні, товаришка розлучилася з нижньою частиною свого бікіні, яка поплила далі озером, тимчасом як вона сама стояла в чому мати народила перед своїм новим хлопцем та його братами.
Якби це сталося зі мною, то я би скочила назад у воду і втопилася! А моя подруга? Вона вийшла заміж за того хлопця! Вона каже: «Я подумала, що коли він уже все побачив, то я цілком можу вийти за нього».
Коли моя бабуся постаріла, деякі її м’язи в нижній частині тіла втратили свій тонус, і тому в неї виникли певні труднощі з випусканням газів. Тож коли вона йшла, її супроводжував тихий звук: «Пук-пук-пук». Я відчула би страшне приниження, якби це сталося зі мною, але бабуся побачила гумор у своєму становищі. Пригадую, як вона казала: «Мені вже вісімдесят років, тож коли мені хочеться попукати під час ходьби, то я можу це робити!» Тож ось: «Пук-пук-пук!»
Пережити рак грудей було невесело. Хіміотерапія, яку я приймала, неминуче мала призвести до втрати волосся. Коли воно почало рідшати, я не хотіла з болем дивитися на те, як воно випадає цілими жмутами, тож вирішила випередити події, поголивши голову й надівши перуку.
І хоча я багато читала та розмовляла зі своїм лікарем, все ж виявилася не готовою переживати цей болісний досвід. Я досі можу розчулитися, згадуючи про це, тому що ніколи не почувалася оголенішою і вразливішою за все своє життя, як у той час. Спочатку я чимало плакала. Але коли носила перуку вже більше року, цей досвід був уже не таким травматичним. Я навчилася сміятися з цього.
Пригадую один випадок, який стався невдовзі після того, як я закінчила хіміотерапію, але далі носила перуку. Я повернулася до Церкви і стала читати один з наших біблійних жіночих курсів. То був мій день народження, а тому жінки навантажили мене листівками і подарунками. Я також несла свої книжки та Біблію, тож мої руки були геть зайняті.
Коли я і зі своєю подружкою Елізабет виходила до авто, вітер дув досить сильно. Ідучи із зайнятими руками, я відчула, як вітер смикає мене за перуку. Перш ніж я встигла отямитися, моя перука злетіла мені з голови і пострибала через усю автостоянку, наче білка попри огорожу.
Ми з Елізабет закричали від сміху. І разом побігли за нею. А що наші руки були цілком зайняті, я могла зупинити цю втікачку-перуку лише одним способом – стрибнувши на неї. Коли я піймала її, ми корчилися зі сміху. Де тільки були «Найсмішніші домашні відео Америки»?
Приблизно в той сам час я побачила великий позашляховик, який поволі наближався до нас. За кермом була моя приятелька, яка просто вибалушила на нас очі!
«Ти бачила, що сталося?» – запитала я, сміючись.
«Так! Але я не знала, чи допомогти тобі, чи просто вдати, що нічого не бачила».
«О, ти мала би допомогти мені догнати мою перуку!» – сказала я їй.
Ще через кілька місяців, коли я і далі носила перуку, мене попросили якось виголосити промову на початку жіночого заходу в церкві на вихідні. Я намагалася пояснити жінкам, які мене слухали, що вони мають бути вразливими. У подальші дні Бог буде промовляти до них, і щоб почути слова, які Він мав їм сказати, вони повинні послабити свою пильність і постати перед Ним вразливими.
Я розповіла їм про випадок, коли втратила перуку на автостоянці, і якою вразливою почувалася тоді. Я не планувала цього робити, але коли дійшла до того місця в історії, як вітер зірвав мою перуку, я імпульсивно простягла руку, зняла її з голови і пожбурила в авдиторію. Усі закричали. Ой-ой-ой! Ніби я кинула між них гадюку чи щось. Нарешті пані попереду відважно піднесла її і кинула, як гарячу картоплину, на край сцени.
Я вже встигла наплакатися. Тепер прийшов час сміятися.
Сміх і сльози плинуть з одного й того самого глибокого джерела в душі. Саме тому іноді ми сміємося аж до сліз і плачемо аж до сміху. Якщо ви можете сміятися, але не можете плакати, то вам потрібна допомога. Якщо ви можете плакати, але не можете сміятися, то вам потрібна допомога теж. Але якщо ви не можете робити ані те, ані те, то вам, безумовно, треба поговорити з добрим приятелем чи психологом.
Бог хоче, щоб ви могли плакати вільно і сміятися від щирого серця, так само, як робив Ісус. Коли ви зможете побачити навколо себе і біль, і гумор, то ви зробили ще один крок до пізнання правдивої радости.