Пам’ятайте, що стосунки важливіші за правила, а ви ще не налагодили достатньо міцного зв’язку з дітьми подружнього партнера. Тож вам важко буде відразу стати для них авторитетом і почати диктувати свої правила. А якщо доведеться «потягнути за килим» – ваші названі діти можуть образитися. Впродовж кількох перших років кожен із батьків має дисциплінувати винятково власних дітей. Згодом родина поєднається настільки, що такий поділ дисциплінування стане необов’язковим.
Якщо один із батьків буде суворішим від іншого, це може порушити рівновагу. Батьки мають запроваджувати практичну дисципліну спільно, порівнюючи правила (див. нижче). Але незначна відсутність рівноваги – це ліпше, ніж неприязнь і упереджене ставлення пасинка, викликане тим, що вітчим спробував запровадити дисципліну.
Створіть новий дім
Ні, це не метафора. Під час об’єднання сімей переселіться в новий будинок. Якщо одна родина переїжджає до іншої, то одні почуваються відособленими і чужими, а інші – обмеженими й ущільненими. Набагато ліпше розпочати нову сторінку життя в новому для всіх місці. Я розумію, що для того, аби знайти нове помешкання, потрібно докласти чимало зусиль, однак це одна зі справ, над якою треба замислитися ще до об’єднання. Якщо ж все-таки одна родина переселилася до іншої, то ви, очевидно, вже зіткнулися з проблемами. Сім’я «господаря» неохоче ділиться «своїми» кімнатами, ваннами, телевізорами, комп’ютерами і телефонами. А родина «гостей» ніколи не почувається вдома. Спробуйте якнайшвидше виправити цю ситуацію, підшукавши дім, який для всіх стане новим.
Порівнюйте правила
Раджу це всім парам, навіть якщо в них немає дітей. Варто розуміти, що кожен із вас зростав з іншими уявленнями про те, що добре, а що погане; що є ввічливістю, а що – самолюбством; що належить до компетенції мами, а що – до обов’язків тата. Свій набір правил ви отримали від батьків, хоча, дорослішаючи, могли його трохи модифікувати. До того ж у попередньому шлюбі відбулася чергова адаптація. Ваші діти засвоїли певні правила і навчилися, чого варто від вас чекати. Однак новий подружній партнер дотримується відмінних правил і має інші сподівання, що теж були певною мірою модифіковані, тож його діти засвоїли інший кодекс поведінки.
Що можна зробити в такій ситуації? Обдумайте це вдвох із партнером, а потім говоріть на цю тему постійно. Нехай усі члени вашої родини долучаться до дискусії про те, що для сім’ї добре, а що погано. Разом складіть список очікувань та обов’язків.
Як один із названих батьків, виявляйте певну покору. Ви не знаєте, що може спричинити вибух у названих дітей. Наприклад, ви можете не сприймати те, як вони жартують, або вважати неправильними дії, які їм досі дозволяли робити. У такій ситуації дуже придасться старий-добрий метод – починати зауваження словом «я» («Я не люблю, коли ти так робиш»), а не демонструвати, що ви знаєте наміри, які підштовхують названих дітей до дій («Ти такий упертий!»).
Названі діти не мусять вас любити, достатньо, щоб поважали. І навпаки
Між названими батьками й названими дітьми іноді спалахують повномасштабні, тотальні війни. У названих дітей є чимало причин, щоб ненавидіти вас, хоча більшість із них зовсім нераціональні. Діти можуть вважати вас цілком чужою людиною, яка безпідставно береться до їхнього виховання. Можуть звинувачувати в тому, що ви заважаєте їхнім батькам помиритися. Можуть відчувати нелюбов за те, що крадете в них матір або батька (вашого подружнього партнера) – адже колись уся увага належала їм, а тепер мусять ділитися з вами. Або ж мали щодо вас неймовірно високі очікування, а тепер відчули розчарування, бо ви не виправдали цих сподівань.
Можете спробувати довести свою цінність, розрадити або сказати, що любите їх, хоча це, напевне, мало що змінить. Якщо й далі відчуватимуть сильний біль, звинуватять у цьому вас. Що більше ви домагатиметеся їхньої любови, то менше вони будуть схильними до цього. Неможливо змусити любити.
Але можете просити від них поваги. Налагоджуючи стосунки з названими дітьми, мусите розуміти, що це за зв’язок, і не перебільшуйте своєї ролі. (Це тільки збільшило б їхню нехіть до вас.) З часом, можливо, ви здобудете їхню любов, але щоб досягти цього, потрібна неабияка наполегливість. Наразі ж мусите вдовольнятися становищем несправжнього авторитета. Звичайно, дисциплінуватиме їх рідний батько, але ви теж берете участь у житті сім’ї, тож мусять поважати вас як особу, котра піклується про дім, і людину, яку любить їхній батько.
Домагатися поваги до себе означає чинити, відповідно до вимог практичної дисципліни. Якби ці діти прийшли до когось чужого і поставилися до нього з обурливою неповагою, то їх виставили б за двері. Такою є дійсність. Ви з чоловіком маєте визначити стандарти поваги, яких діти мусять дотримуватися. Для цього можна використовувати певні дисциплінарні засоби.
Але найліпший спосіб завоювати повагу – виявляти її самому. Часом названі батьки зізнаються мені, що зовсім не люблять дітей свого подружнього партнера. «Гаразд, – кажу я. – Не мусите їх любити, просто ставтеся до них з повагою». І далі пояснюю, що ці діти щонайменше є людьми, які живуть у вашій спільній оселі, а також – дітьми коханої особи. Мають почуття, ідеали, мрії та прагнення. Що більше їх слухаєте, то більшу повагу виявляєте до них, то безпечніше вони почуваються з вами. Врешті, колись ви отримаєте повагу у відповідь.
Знаю, іноді ви почуваєтеся, як на війні. У вас так багато конфліктів, що ставитися з повагою до названих членів родини важче, ніж прийняти в домі якогось незнайомця. Перестаньте воювати і почніть знову виявляти одне до одного звичайну ввічливість. Не жалійтеся, що вам бракує любови. Докладіть усіх зусиль, щоб у вашій сім’ї запанувала взаємна повага, і тоді любов з’явиться сама.