Матері постійно запитують мене про те, що їм зробити, щоб діти добре і вчасно виконували свої обов’язки. Використовуючи практичну дисципліну, можна швидко і безпосередньо звернути увагу дитини на те, якою важливою для сім’ї є співпраця. Передусім треба навчити дитину, що ви відмовитеся співпрацювати з нею, якщо вона не співпрацюватиме з вами. З такими реаліями дитина зіткнеться в житті – чи то в школі, чи пізніше, коли підросте, піде працювати і матиме власну сім’ю.
Пам’ятаю зустріч із матір’ю, чотирирічний син якої плакав і влаштовував скандали, щоб домінувати вдома. Якось мама попросила його зібрати іграшки. Прохання було цілком слушне. Іграшок не було надто багато, і хлопчик чудово знав, куди їх треба покласти. Але маленький Джиммі відповів: «Вони затяжкі».
Тієї миті мама не мала часу відреагувати – поспішала до зубного лікаря. Тож залишила іграшки на підлозі і забрала дитину зі собою.
Коли вони поверталися додому, Джиммі почав просити морозиво. Але, проїжджаючи біля кіоску з морозивом, мама повернулася до Джиммі і спокійно сказала: «Любий, сьогодні ти не отримаєш морозива, бо вдома на тебе ще чекають обов’язки. Маю на увазі твої іграшки».
Вдома вони застали забавки на тому ж місці, де їх було розкидано. Джиммі зрозумів, про що йдеться, і поскладав іграшки на місце.
Цей приклад демонструє, як діє практична дисципліна:
- Мама так сильно любить дитину, що відмовляється догоджати її забаганкам.
- Мама не дала синові використати себе й маніпулювати собою. Це вона мала владу над дитиною, а не навпаки.
- Мама не погодилася полегшити дитині життя, виконавши за неї її обов’язки. Якби сама зібрала іграшки (що, безперечно, зробила б набагато швидше за дитину), навчила б її безвідповідальности.
- Цей інцидент став для дитини елементарним уроком співпраці: якщо не співпрацюєш з мамою, то мама не співпрацює з тобою. Однак тут ідеться не про принцип «око за око». Просто дитина мала зрозуміти, що не отримає бажаного, якщо не виконуватиме своїх обов’язків.
Припустімо, хлопчик повернувся додому і далі відмовляється складати іграшки. Мама, продовжуючи дотримуватися правил практичної дисципліни, може заборонити йому робити щось, доки іграшки лежатимуть на підлозі. Не буде забави, телевізора, перекусок і солодощів. Практична дисципліна найбільшу увагу приділяє порядкові: А (обов’язок) передує Б (забавам або солодощам).
Важливо також, що мама діяла спокійно і водночас рішуче. Не кричала на дитину. Можна кричати і навіть бити дитину, щоб змусити її співпрацювати, і часом здаватиметься, що це приносить свої плоди. Однак послух, якого ми домоглися, принижуючи, вмовляючи й залякуючи дитину, не веде до співпраці. Натомість учить дитину принижувати інших, що, без сумніву, робитиме, коли підросте. У випадку використання практичної дисципліни завжди йдеться про вияв поваги і до дитини, і до себе. Завжди треба старатися показати дитині, що співпраця – це дорога, на якій рух відбувається у два боки, а не шосе з однобічним рухом, яким лише вона може з приємністю подорожувати.