Без доброго, якісного спілкування техніки практичної дисципліни, які базуються на діяльності, не принесуть бажаних результатів. Нижче подаю вісім принципів, які допоможуть батькам порозумітися з дітьми:
- Перш ніж говорити, подумайте. Старайтеся беззастережно приймати дитину такою, якою вона є. Зустрічайтеся з дитиною в її світі. Ісус завжди зустрічався з людьми на їхньому ґрунті й діяв, зважаючи на їхні потреби. Завжди шукайте спосіб відчинити двері між собою та дітьми. Один із найпростіших і найліпших методів зробити це – почати використовувати такі вислови: «Знаєш, любий, можливо, я помиляюся…» або «Може, я не встигаю стежити за твоїми думками, але…» Цих кілька слів мають дуже велике значення і вплив на дитину, бо налаштовують її на прийняття інформації. І дуже ймовірно, що, почувши їх, вислухає вас, бо ви не прийшли читати нотації, не виступаєте з позицій сильнішого і не погрожуєте їй.
- Приділяйте найбільшу увагу позитивним аспектам ситуації. Нехай висловлювання заохочення та компліментів стане вашою другою натурою. Завжди шукайте способів поглибити порозуміння з дітьми. Наголошувати на позитивних аспектах ситуації так само легко, як і на негативних. Це не займає багато часу, але приносить набагато ліпші результати. Наприклад, ваша донька бере участь у змаганнях з гімнастики і за п’ять виступів отримує дуже високі бали, а за один – слабші. Можете сказати: «Під час тих п’яти виступів я подумала, що гімнастика дуже тобі подобається. Справді, чудова робота. Вітаю тебе». Немає потреби згадувати про невдалий виступ. Якщо ж донька сама почне говорити про нього, скажіть: «Мабуть, ті вправи виявилися для тебе важчими, але якщо будеш більше тренуватися, то наступного разу в тебе все вийде. Мені справді дуже сподобалося, як ти працювала під час п’яти інших виступів. На мою думку, особливо тобі вдалися вправи на гімнастичній колоді».
- Коли стикаєтеся з ситуацією, яка викликає негативні реакції, підійдіть до неї позитивно і по-діловому. Одним із таких способів ми щойно розглянули в підпункті 2: він вказує, як потрактувати поганий результат, отриманий за один з гімнастичних виступів. Іншим прикладом може бути ситуація, коли чотирирічний син повернувся додому з річчю, яка йому не належить. Зрозуміло, що взяв він це на сусідському подвір’ї. Не кричіть на сина, не повчайте його і не поводьтеся так, наче він є ворогом суспільства номер один. Просто по-діловому скажіть: «Бафорде, це не твоє. Занесімо цю річ назад і віддаймо власникові». Відтак візьміть Бафорда за руку, відведіть до сусідського дому і скажіть повернути забрану річ. Запропонуйте, щоб попросив пробачення за те, що взяв її, і пообіцяв більше не робити такого. Коли ж повертатиметеся додому, скажіть: «Можу посперечатися, ти задоволений, що віддав чужу річ. Ходи, трохи погойдаємося».
- Присвячуйте дитині час. Приділяючи дитині час, ви повідомляєте, що справді цікавитеся нею. Маю на увазі час, спеціяльно виділений для спілкування з дітьми: проводьте його з кожною дитиною окремо. Для багатьох із нас це становить неабиякий виклик – однак справа варта зусиль. Мамі і татові варто порадитися, як допомогти одне одному, щоб знайти час для спілкування окремо з кожною дитиною. Звичайно, це буде нелегко, але запевняю: невдовзі ви помітите, що ваші стосунки значно поліпшилися.
- Завжди пам’ятайте, що вам не мусить подобатися те, що робить дитина, але ви завжди маєте давати їй зрозуміти, що любите та цікавитеся нею. Можете сказати дитині кілька простих слів, наприклад, таких: «Хочу, щоб ти знав, що мені дуже прикро, коли ти так до мене говориш. Знаю, тобі сумно, але ми не повинні так розмовляти між собою, навіть коли знервовані. Що думаєш про це?», «Чи знаєш, чо-Ому я так крикнула, коли ти вибіг на вулицю? Якби тебе збила машина і ти загинув, я була б дуже, дуже нещасною. Занадто люблю тебе, аби дозволити, щоб з тобою щось таке сталося».
Це цілком нормально, що тоді, коли діти погано поводяться, ви відчуваєте злість. Не бійся виявляти гнів. Але пам’ятайте, що ваша злість мусить стосуватися вчинку чи поведінки, а не дитини.
- Якщо вибухнете гнівом, спрямованим на дітей, попросіть у них за це пробачення. Це дасть вам змогу досягти двох речей. По-перше, після цього ви зможете набагато ліпше порозумітися з дітьми. По-друге, покажете їм, як просити пробачення, і допоможете навчитися цього складного мистецтва.
Коли зізнаватиметеся у власних помилках, розпочніть зі слів: «Я була неправа…», «Я маю попросити в тебе пробачення…», «Я погано оцінила ситуацію…», «Я не подумала…» Усі ці звороти демонструють дитині вашу щирість і готовність визнати свою недосконалість. Не бійтеся, що дитина перестане вас поважати. Буде цілком навпаки.
- Пам’ятайте, що результати не завжди помітні відразу. Батьківство – це довготерміновий обов’язок. Не опускайте руки, якщо дитина не завжди реагує на практичну дисципліну. Якщо вирішите якось дисциплінувати її, скористайтеся методом, що базується на Святому Письмі (Еф. 6:4). У перспективі він оплатиться сторицею.
- Щодня просіть Бога, щоби вказував шлях, яким слід іти, і дорогу ваших дітей. Моліться, аби Божа доброта була настільки помітна у вашому житті, щоб діти побачили, що ви маєте особистий зв’язок з усемогутнім Богом.