Щирість і емпатія
Основою доброго порозуміння є щирість (“прозорість”) мовця (продуцента) й доброзичливе вникання (емпатія) того, хто слухає, (споживача). Під “прозорістю” я розумію виявлення своїх намірів і, по можливості, їх найпростіше й найчіткіше пояснення. У цьому випадку не має бути жодних плутаних висловлювань, речень зі складними конструкціями, незрозумілих для співрозмовника термінів. Якщо ми вже наважилися на розмову, то не можна приховувати своїх намірів і сподіватися на те, що той, кому адресовані наші слова, сам про все здогадається. Справжня щирість мовця-продуцента стає причиною того, що інформація, яку він доносить до співрозмовника словами, і те, що повідомляє безсловесним способом (часто, не контролюючи себе), повністю узгоджуються між собою. Коли безсловесна передача інформації (міміка, постава й жести тіла) суперечать словам, це може цілком змінити їхній зміст. От-як, наприклад, примруження ока під час реклами “безалкогольного” пива. Той, хто сприймає інформацію, повинен доброзичливо слухати розповідь мовця. Він не повинен поспіхом “угадувати думки” (“я вже чудово знаю, що ти хотів сказати”), “чіплятися” до слів чи обмовок, бути нетерплячим, слухаючи. Вроджений рівень емпатії (вміння вникати в справи іншої людини) не у всіх людей однаковий. Як правило, жінки значно більше наділені цим даром (даним їм задарма), ніж чоловіки. Незважаючи на великі зусилля з боку чоловіка й занедбання з боку дружини, її рівень емпатії, все ж, може залишатися вищим, аніж його. Дорогі жінки, не можна на основі цього робити висновок: “Я ліпша за нього”. Несправедливими, а навіть образливими для чоловіка, були би такі претензії з боку дружини: “Чому ти не такий, як я? Якщо я можу вникати у твої справи, то ти теж повинен вникати в мої…”
Зворотна інформація
Навіть якщо обидві сторони мають якнайліпші наміри й щиро стараються добре порозумітися, початкова реакція споживача інформації все-таки не буде цілком відповідати намірам мовця-продуцента. А отже, непорозуміння? Так! Принаймні, не цілковите порозуміння. Що ж робити?
Ліками в цьому випадку є надання так званої зворотної інформації. Вона полягає в тому, що її споживач окреслює, характеризує своїми словами те, як він зрозумів наміри мовця. Почувши це, той, хто говорить, каже (часто, вхопившись за голову), що мав на увазі щось зовсім інше. І знову той, хто слухає, пояснює, описує, як цього разу зрозумів наміри співрозмовника. Після кількох таких поправок співрозмовники, зазвичай, досягають задовільного для обох сторін рівня відповідности намірів і трактування отриманої інформації. Хтось може сказати, що це примітивний спосіб. Однак ті, кому вистачить покори, невдовзі переживатимуть радість від щораз глибшого порозуміння й – що важливіше – радість від налагодження щораз тісніших міжособистісних стосунків, які є природним плодом доброго спілкування.
Часто розповідають анекдоти про кумедні ситуації, які виникають, коли люди намагаються порозумітися, послуговуючись мовою, котру погано знають. Ось одна з них. В англійській мові є два схожих слова: “селянин” (peasant) і “фазан” (pheasant). Провідник (ще за соціалістичних часів) пояснював “валютному” мисливцеві з Заходу, що в Польщі можна без спеціяльного дозволу полювати на селян по 10 доларів за штуку.
Як з чужоземцем
Чому я раптом перейшов до иноземних мов? Як це стосується того, про що ми говоримо? Адже ведемо мову про правильне спілкування! Але саме приклад того, як люди розуміють одне одного за допомогою чужої мови, може дуже допомогти запам’ятати всі засади правильного спілкування. Такі собі знання в одній таблетці або ж – якщо комусь більше подобається – нитка для запам’ятовування, що веде до клубка. Звернімо увагу на те, що ми робимо, коли намагаємося порозумітися мовою, яку погано знаємо:
- коли кажемо “праворуч”, дивимося й показуємо рукою в цей бік (відповідність словесної й безсловесної передачі інформації);
- говоримо повільно, виразно, будуємо прості речення (зрозумілість того, що повідомляємо);
- терпляче слухаємо, дуже уважно дивлячись на вуста (емпатичне слухання);
- не шукаючи жодних підтекстів чи прихованих намірів, стараємося зрозуміти, про що насправді йдеться (доброзичливе трактування);
- важчі для зрозуміння речі повторюємо описово, іншими словами, кажемо, що зрозуміли, й переконуємося, як нас зрозуміли (зворотна інформація).
А отже, боячись, що не порозуміємося з иноземцем, справді, поводимося надзвичайно правильно, майже бездоганно. Тож, можливо, нам слід почати боятися, що, розмовляючи добре відомою нам мовою, теж можемо не порозумітися? Такий здоровий неспокій, поза сумнівом, приніс би свої плоди у вигляді більшої точности висловлювання й більшої уваги при слуханні.