Наступною гілкою окультизму є спіритизм, поширення якого, особливо серед молоді, також пов’язане зі слабкою вірою. Людина шукає істини, йдучи викривленими дорогами, далекими від тих, які вказав Учитель.
Спіритизм – це викликання духів чи душ померлих на розмову. Але якщо з викликанням душ померлих усе зрозуміло (людина ставить питання – невидима душа відповідає), то з духами значно складніше. Адже знаємо, що існують духи чисті (ангели) і духи нечисті (демони) – колишні ангели, які збунтувалися проти Бога. Спіритисти розповідають також про духів-провідників, які можуть бути просто їхньою вигадкою.
Знаємо, що спіритизм сягає давніх часів і його можна виправдати стосовно народів, позбавлених світла Спасителя, бо він свідчить про вроджену віру людини в безсмертя душі. Власне це і є одна з причин викликання духів: людина хоче переконатися, що життя потойбічне дійсно існує. Другою причиною може бути прив’язаність до померлого і бажання спілкуватися з ним. Відтак людина хоче знати, що її чекає в майбутньому, а коли не може прийняти рішення стосовно якогось питання, звертається до померлого за порадою. Є ще одна причина спіритизму: інколи людині здається, що вона може підпорядкувати собі духа і використовувати його для досягнення своєї мети.
Думаю, що люди справді віруючі добре знають, чому Біблія і Церква забороняють застосування усіх форм спіритизму. Хто вірить – шукає і знаходить відповідь на питання, які його турбують, у Божому Слові. Хто чинить інакше – грішить супроти першої Господньої заповіді, тоді як Біблія категорично засуджує спіритизм, бо “гидота для Господа кожен, хто чинить таке” (Втор. 18:12).
Чи можливий безпосередній контакт з померлими?
Існує суттєва різниця між життям земним і житіям вічним, і вона настільки велика, що чоловік, який “до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити”. Про це говорить апостол Павло у Другому посланні до Коринтян (2Кор. 12:4). Два земні виміри – час і простір – у житті вічному мають зовсім інше значення, ніж у житті земному. Людина створена з душі і тіла, але цілісність її істоти зруйнував гріх, який приніс смерть (“Якщо скуштуєте забороненого плоду, помрете”, – сказав Бог Адамові і Єві). Христос через Своє воскресіння здобув воскресіння тіл, але воно прийде наприкінці світу. Що ж до злих духів, то св. Петро і св. Юда Тадей пишуть, що демони будуть ув’язнені в очікуванні суду, але до останнього дня мають можливість чинити зло в ненависті до Бога і людини.
Про це повинні пам’ятати ті, хто практикує спіритизм. Бог любить усіх – і живих, і померлих, і якби розмова з померлими була корисна для живих, то Він не забороняв би цієї форми контакту. Щоправда, у Біблії знаходимо приклади контакту. Знаємо про нього і з досвіду святих. Але в усіх цих випадках ініціатором контакту є Бог. Так було зі з’явами у Люрді і Фатімі, де діти не робили нічого, щоб викликати появу Матері Божої. Щоправда, у Біблії описується один випадок, коли цар Саул за посередництвом медіума викликав дух Самуїла, який у покарання за це передрік смерть Саула і його дітей. Думаю, що його прикладу має бути достатньо, щоб уникнути спокуси викликання мертвих. Та й ніколи не можна знати, хто вийшов на контакт – добрий чи злий дух, бо злий дух також може говорити правду. Скажімо, в Євангелії від Марка читаємо: “І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти – Син Божий!” (Мк. 3,11). А ось ще один приклад. Коли апостол Павло проповідував у Филиппах, опанована злим духом жінка, що йшла за ним, кричала: “Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!” (Дії 16:17).
Приймати послання з потойбіччя також дуже небезпечно. Маю на увазі автоматичне письмо, яке часто є тільки плодом творчої підсвідомості, тоді як медіуми стверджують, що вони спілкуються з Ісусом Христом, Матір’ю Божою чи духом-провідником, хоч знають, що Свята Церква забороняє це робити. Мушу застерегти, що участь у сеансах спіритизму може стати і причиною психічних захворювань, і причиною опанування злим духом. Часто батьки приводять до мене підлітків, які після кількох сеансів спіритизму, організованих задля забави, втрачали сон, апетит, не могли вчитися. Одна жінка розповідала мені, що за допомогою магнітофону контактувала з невідомим духом, який спочатку вчив її молитися, а через кілька років почав лаятися і проклинати. Коли вона збагнула, з ким має справу і припинила контакт, її почали переслідувати голоси, що ні вдень, ні вночі не давали їй спочинку. Це один з тих випадків, вивченням яких я займаюся разом з психіатром і психологом. Інколи потрібно багато часу, щоб знайти причину хвороби, і бувають ситуації, коли ні медицина, ні молитва, ні екзорцизм допомогти не можуть.