Чи можемо ми мати статеві стосунки, коли заручені? Адже ми в будь-якому разі збираємось одружитися.
Заручини – це особливий час у житті молодої пари, і протягом цього часу двоє можуть відчувати, ніби вони «майже одружені», та насправді шлюб як вагітність: або він є, або його немає. І незалежно від того, наскільки близькими одне до одного почуваються двоє закоханих, поки вони насправді не присягнуть одне одному на відданість і вірність у день їхнього весілля, їм не личить висловлювати взаємну відданість мовою тілесного спілкування в ліжку.
Хтось може сприймати такі думки як старомодні. Вони справді походять із прадавніх часів, так само, як здоровий глузд. Очікування на те, аби отримати одне одного в дар від Господа, дає змогу подружній парі досягти справжньої інтимності. Очікування Божого благословення й зосередження на тому, до чого Він закликає, дарує закоханим ту особливу свободу (свободу «від самих себе»), і в цій свободі вони пересвідчаться, що інтимність зовсім не вимірюється близькістю між їхніми тілами. У здорових взаєминах секс аж ніяк не є обов’язковою умовою інтимності. Справжня любов терпелива, тож чоловік та жінка, які довіряють власній любові, знатимуть, що в них попереду ще ціле життя, аби натішитися сексом. А заручини – це єдиний їхній час приготуватися до створення родини, закласти основи майбутнього спільного життя.
Очікування на взаємне обдарування даром сексуальності не має бути пасивним стримуванням пристрастей, натомість активним зростанням у надійності і взаємній довірі. Чи не хотілося б тобі ще до шлюбу дізнатися, наскільки твій супутник життя буде спроможний опиратися спокусам після весілля?
Оскільки заручини – це час на приготування до Таїнства подружжя, за ті кілька місяців, що передують весіллю, слід вельми уважно придивлятись одне до одного. Починаючи в цей час статеве співжиття, наречені позбавляють себе здатності дивитися на свої стосунки тверезими очима. «Завдяки» сексу вони відчувають між собою таку надзвичайну близькість, що легко втрачають критичний погляд на минуле, теперішнє та майбутнє. Сексуальна інтимність здатна настільки їх засліпити, що вони можуть прогледіти відсутність дійсної інтимності у своїх стосунках і не наважитися відверто обговорити те, що їх у цих взаєминах тривожить чи непокоїть. Справді, сексом легко прикривати всі недоліки незрілої любові.
Коли дівчина відповідає хлопцеві «так», то це ще не закінчення дороги розпізнання, яка має провадити їх до шлюбу. До моменту слів подружньої присяги жодних зобов’язань не постає. Тепер уяви, що ти вже заручений і в глибині серця розумієш, що маєш відмовитися від шлюбу. Наскільки важче це буде зробити, якщо вас уже пов’язують сексуальні стосунки…
Знайдуться й такі, що запитають: «А як я дізнаюся, чи варто мені одружуватися з цією дівчиною, якщо я з нею не спав?» На таке я відповів би: «А коли ти з нею переспиш – як це тобі допоможе довідатися, що ти маєш одружитися саме з нею?» Мабуть, не лише не допоможе, а радше навпаки, адже секс не розрахований служити перевіркою «придатності» майбутнього супутника життя.
Сам лише медичний факт, що певна особа здатна до фізичної близькості, аж ніяк не означає, що вона так само спроможна на всі інші види інтимності, які скріплюють подружжя, творячи з нього цілість. Через те, що секс також має силу творити зв’язок між людьми, сексуальні переживання на початку стосунків можуть видаватися пречудовими, а обидва партнери відчуватимуть, наче вони «добре підходять» одне одному. Та поглянь на будь-яку знайому тобі подружню пару, що вже п’ятдесят років одружена. Вони сидять на лавочці перед хатою й усміхаються одне одному всіма своїми зморшками. Чому вони досі разом? Вони очищені вогнем правдивої любові, а не спалили самих себе на фальшивих вогнищах пожадливості.
То чому б і тобі не дочекатися медового місяця? І не бути як ті, що, проживши разом тривалий час до шлюбу, у першу шлюбну ніч просто лягли собі та й заснули. Вони вже все це пережили, то чому б і не відпочити перед чимсь новеньким та захопливим – на кшталт катання на водних лижах? Вони так просто взяли й обікрали самих себе. З іншого боку, одна жінка, яка зберегла цей дар до медового місяця, казала, що «не може висловити, наскільки варто було зачекати»[1]. Чи багато ми чули таких проявів радості від «співмешканців» та коханців?
Коли чоловік та жінка не хочуть чекати, то що ними керує? Нетерплячість, пожадливість і гординя – і все це штовхає їх на непослух Богові. Подружжю такі риси лише шкодитимуть. Міцна любов, здатна пройти крізь ціле життя, будується смиренням, послухом, цнотливістю, терплячістю та готовністю до самопожертви. Тож чому не взятися до виховання в собі цих чеснот просто зараз?
Саме зараз пам’ятайте: щоразу, як ви чините опір гріхові, Бог обдаровує вас благословенням. При цьому особливе завдання Господь приготував чоловікам. Коли мужчина утверджує себе в чистоті, він зміцнює себе для борні, мета якої – любити свою кохану, як Христос любить Церкву, видати себе за неї, аби освятити її, аби змогти віддати свою обраницю Богові без «…плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна» (Еф. 5:25-27). І міру власної згоди на це покликання чоловік має розуміти як міру своєї любові до нареченої. Уяви Христа, розіп’ятого на хресті, який каже тобі: «Ось так Я відкриваю небеса Моїй Нареченій. Невже ти для своєї нареченої вчиниш це якось інакше?» Коли заручений чоловік приймає цей виклик і разом зі своєю коханою зростатиме в чистоті, душа його нареченої в день весілля сяятиме білосніжною чистотою – так само, як її весільна сукня.
Коли ж ми не розуміємо цих засад, то ми, мабуть, не розуміємо й суті подружжя.
Невже шлюб – це лише публічна декларація романтичних переживань? Хіба шлюб – це всього-на-всього декоративна формальність? Хіба не Господь Бог встановлює цей надприродний завіт між Ним та двома людьми, котрий може роз’єднати лише смерть?
Коли перед вівтарем звершується Таїнство подружжя, у нашому житті постає нова духовна реальність, в якій мужчина та жінка стають чоловіком і дружиною. Пара входить в єдність, котра є таїнством. Тож цієї ночі подружні обійми будуть видимим виразом цієї єдності, що її благословив сам Господь. Але доки не вимовлено слів подружньої присяги, жінка не є дружиною і не належить сприймати її як дружину.
Коли чоловік віддає своє тіло дружині, а дружина віддає себе йому, їхні тіла говорять правду: «Я увесь твій» – «Я вся твоя». А будь-який секс деінде поза шлюбом є брехнею за своєю сутністю. У будь-якому разі він не може промовляти таких слів. Через те сексуальне співжиття в зарученні – це не те саме, що «зазирнути під обгортку подарунка», це цілковите нерозуміння і того, чим є секс, і того, чим є подружжя.
Чоловіче, якщо ти заручений, замислись над тим даром від Бога, котрим є твоя наречена. Замислись над тим, яким милостивим був до тебе Господь, подарувавши її тобі. І коли ви прийдете до вівтаря, чи не захочеш ти принести Богові подарунок у відповідь? Не приходь із порожніми руками. Пожертвуй Богові чистоту ваших заручин, це й буде той гідний дар, з яким ви прийдете до Божого вівтаря.
Чи мусить пара одружитися, якщо жінка завагітніє поза шлюбом?
На це запитання немає простої відповіді, оскільки ситуації та стосунки не є однаковими. Що б я порадив у більшості випадків – це зачекати, поки дитина народиться, перш ніж приймати рішення. За ці дев’ять місяців іще дуже багато чого може статися, тож це не буде найкращий час для роздумів про одруження.
Тут можна запропонувати принаймні чотири можливості: віддати дитину на всиновлення і розійтися кожне своєю дорогою; віддати дитину на всиновлення, але не відмовлятися від одруження; одружитися й ростити дитину разом; народити дитину й не одружуватися. Усі ці розв’язання є важкими, тому пара має шукати найкращої поради, яку можна знайти, – звернутися до батьків, священиків, консультантів у центрах допомоги вагітним та самотнім матерям, аби прийняти рішення, яке буде найкращим і для дитини, і для них самих.
[1] E. Elliot. Passion and Purity, 179.