Структура і зміст Євангелія від Марка

У перші століття християнства друге Євангеліє було дещо занедбане, і можна зрозуміти чому. Воно найкоротше з усіх чотирьох, і, крім цього, майже все те, про що розповідає Марко, є також в Матвія і в Луки або принаймні в одного з них. Марко має ледве що більш ніж п’ятдесят власних віршів, розкиданих тут і там. Він наводить лише декілька чуд, епізодів чи коротеньких притч, яких немає в інших Євангеліях, і порівняно з іншими це Євангеліє надзвичайно бідне на слова Ісуса. Тож самозрозуміло, що більшість уваги було звернуто на інші Євангелія, тим більше, коли Римська імперія стала назагал християнською і найбільшою турботою Церкви і єпископів було навчити вірних практичного поводження, ознайомлюючи їх з ученням Ісуса, що було зібране ширше і впорядковане акуратніше в інших євангелистів.

Можливо, дехто з читачів теж захотів би пропустити Марка. Якщо інші Євангелія більші за своїм обсягом і кращі за якістю, то для чого зупинятися на цьому? Та насправді дуже важливо уважно читати також і Маркове Євангеліє, і то не лише тому, що воно теж є натхненим і містить у собі слово Боже, а й тому, що воно має свій особливий підхід і цікаві несподіванки.

Розглянемо спершу, як Марко упорядкував свою розповідь.

1) Кілька віршів (Мр. 1:1-13) становлять вступ до розповіді: у них Марко коротко згадує про проповідь Івана Христителя, про хрещення та про спокушування Ісуса.

2) У першій частині Євангелія (Мр. 1:14 – 6:6) зібрано події, чуда і слова Ісуса з першого періоду Його прилюдного життя, що розвивався в Галілеї – краї, де Він провів своє укрите життя.

У цій частині ми прочитаємо про покликання апостолів (Мр. 1:16), про перші суперечки між Ісусом та Його супротивниками, книжниками і фарисеями (Мр. 2:1 – 3:6), знайдемо тут коротку збірку притч (Мр. 4), після якої настає низка чуд (втихомирення бурі, оздоровлення гадаринського біснуватого й воскресіння дочки Яіра), та про вороже ставлення, на яке Ісус наштовхується саме в Назареті, куди Він приходить, аби звістити Євангеліє і Своїм землякам (Мр. 6:1-6).

3) Другій частині (Мр. 6:7 – 10:52) можна дати назву «подорожі Ісуса» поза Галілеєю, або «діяльність» поза Галілеєю, оскільки в ній Ісус час від часу виходить за межі цієї области. У цій другій частині Євангелія Ісус проводить якийсь час у більшій близькості з тими, хто мав продовжити Його працю, і більш безпосередньо присвячується навчанню та формації апостолів.

Показавши їм спершу на ділі, своєю діяльністю, чого вони мають навчати і як підходити до народу, Він висилає їх повправлятися на практиці (Мр. 6:7-33). Між їхнім відходом та поверненням Марко розповідає про мучеництво Івана Христителя: великий предтеча стає жертвою ненависти і капризу Іродіяди та слабкости Ірода, а також жертвою своєї власної сили духу і доброчесности, з якими він відкрито звернув увагу навіть цареві на те, що забороняв Божий закон.

Перша подорож приводить Ісуса та Його учнів на східний берег Тиверіядського озера, де відбувається перше помноження хлібів (Мр. 6:31-44). Повернувшися на Галілейський берег чудесним чином – ідучи по воді (Мр. 6:45-52), Ісус вирушає в другу подорож, у напрямку до побережжя Середземного моря, в область Тиру та Сидону, де зустрічається з жінкою-поганкою, якій вдається завдяки своїй вірі «домогтися» від Ісуса чуда (Мр. 7:24-30). Повернувшися до Галілеї, Ісус чинить ще одне помноження хлібів. Згодом Він вирушає до східних областей Тиверіядського озера: у Віфсаїді, батьківщині Петра та Андрія, Він оздоровлює одного сліпого. Дещо далі на північ, у Кесарїї Пилиповій, відбувається урочисте Петрове визнання Ісуса Месією (Мр. 8:27-30). Відразу після цього Ісус проголошує перше провіщення Своїх страждань і смерти, щоб апостоли не плекали собі ілюзій, як це робили більшість євреїв, уявляючи собі Месію таким, що прогнав би римлян та встановив царство блаженства в цьому світі. Цей період завершується переображенням Ісуса (Мр. 9:2-13), другим провіщенням страждань (Мр. 9:30-32) та низкою повчань для учнів (Мр. 9:33-50).

Далі Марко описує останню подорож Ісуса з учнями до Єрусалиму, в якій вони переходять через Перею, що на схід від Йордану, та через Єрихон. Під час цієї подорожі стається ще низка подій, й Ісус утретє звіщає Свої близькі страждання і смерть (Мр. 10:32-34).

4) Третя частина (Мр. 11:1 – 16:20) описує останні події Ісусового життя. Він в’їздить до Єрусалиму верхи на осляті під оклики натовпу, але начальники народу приймають Його ворожо, і Він має з ними неодноразові сутички. Тут Ісус розповідає про руїну Єрусалиму та про кінець світу (Мр. 13). Глави 14-15 розповідають про останню вечерю з установленням Євхаристії та про страждання Ісуса. Остання глава (Мр. 16) оповідає про появи воскреслого Ісуса, про послання апостолів проповідувати Євангеліє в цілому світі й завершується описом Його вознесіння на небо.

Попередній запис

Марко, «перекладач» Петра

Наступний запис

Основні риси Євангелія від Марка