Сутність християнської духовності полягає в тому, що ми не просто наслідуємо вчення Ісуса, а Його самого як Особу. Наслідування Ісуса є центральним стержнем християнської духовності. Тут ідеться не тільки про зовнішнє крокування слідом, а життєву спільноту з Ісусом Христом, участь у Його смерті і Воскресінні.
Наслідування Ісуса вимагає від Його учнів звільнення від родинних зв’язків. Це не означає, що кожен християнин мусить покинути свою родину. Однак очевидно, що треба ставити відносини з Ісусом Христом вище за стосунки з родиною. Відповідь на заклик до наслідування – на внутрішній голос у нашому серці, яким сам Христос промовляє до нас, – є важливішим за думку наших батьків, братів та сестер.
Християни – це учні Ісусові. Вони не підпорядковуються жодному духовному учителеві, а тільки єдиному Христові. Тому слушним стає повчання Ісуса: “А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати” (Мт. 23:8). Цими словами Ісус вказує нам, що ми не повинні робитися залежними від людей, а слухати одного лиш Христа, внутрішнього Учителя, Який промовляє до нас тихенько в нашому серці.
* *
Наслідувати Ісуса означає впустити в своє серце Христа. Мета духовного шляху – стати цілковито чистим та світлим для Ісуса Христа. А це вимагає відкинення власного его, щоб не дати спотворити своєї сутності.
“Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною” (Мт. 16:24). Зректися себе означає звільнитися від свого его, загребущості, користолюбства, спокуси навіть самого Бога використовувати у власних цілях. Хто хоче наслідувати Христа, мусить стати вільним, щоб дістатися до свого правдивого ядра, осердя своєї особистості, до сутності своєї, де перебуває сам Христос. Наслідування також вимагає впустити Христа у свої помисли та почуття, щоб Він перемінив їх. Ідеться про те, щоб стати іншим, так би мовити – другим Христом.
Іван у своїй Євангелії використав прекрасний образ виноградної лози. Ми – немов гілки на виноградній лозі Ісуса Христа. Коли Його Дух наповнює нас, коли Його любов струмує в усі сфери нашого буття, тоді наше життя плодоносить. “Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви” (Ів. 15:5).
Коли ж я зважаю (дивлюся) тільки на себе, коли мій духовний шлях підводить мене до релігійного нарцисизму, тоді моє життя безплідне. Плід воно принесе лиш тоді, коли мене пронизуватиме Дух Ісуса, коли Христос визначатиме мою мову, мислення та діяння. Але це також означає, що я не смію зловживати духовністю, вживаючи її лишень для власних потреб. Християнська духовність завжди означає приношення плодів для світу. Життя мусить плинути, – тільки в русі ми живі. Потрібна жертвенність, з якою Ісус віддав Себе за нас. Ми мусимо віддаватися людям, для цього нас поставив Бог, та справі, яку робимо, для того, щоб у світі утверджувалася людяність. Тільки тоді наше життя стане плідним.
Для святого Павла сутність християнської духовності полягає в тому, що ми не змушені доводити власної гідності перед Богом. Ми не мусимо виставляти себе праведними. Перед Богом ми вже виправдані. У Бозі ми маємо недоторкану гідність. Нам не потрібно заслужити собі Божу ласку. Бог сам у Собі милостивий до нас. Він приймає нас беззастережно. Бог оправдав нас в Ісусі Христі (пор. Рим. 8:33). Це звільняє нас від примусу виконувати все неодмінно правильно. Павло називає це оправданням з віри.
Щоправда, це не означає, що ми не маємо потреби простувати духовним шляхом та відкриватися для Бога та Його ласки. Жодна з релігій не наголошує на ласці Божій так, як це робить християнство. Християнська аскеза є відповіддю на діяння Бога в Ісусі Христі. Оскільки Бог наблизився до нас в Ісусі Христі, запропонував нам Своє Божественне життя в Ньому, ми повинні відкриватися Йому в розважанні, мовчанні та молитві, щоб Його дух та Його життя щоразу більше наповнювали наш дух, нашу душу та наше тіло – і ми випромінювали Христа. Метою духовного шляху не є сяк-так відкритися для Бога, а наповнитися духом Ісуса і – як Ісус – випромінювати в цьому світі Боже світло і Божу любов.
Оскільки Ісус у Євангеліях представ найперше як Спаситель, Який зціляє недужих та звільняє їх від демонів, християнська духовність також виконує терапевтичну дію. Зустріч з Ісусом Христом має очистити нас від життєвих уявлень, які спотворюють нашу справжню сутність. Християнський шлях очищення та зцілення пов’язаний з особою Ісуса, Який передає нам цілющу любов Бога, Сам торкається нас у Святих Тайнах Своєю спасенною рукою і випростовує нас, коли ми згорбились під своїм власним тягарем.
Так сказано в Першому посланні Петра: “І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти ” (1Пет. 1:18-19). Жертвування Ісуса собою на хресті, Його любов аж до кінця визволяє нас від старих безглуздих життєвих уявлень, які перешкоджають нам у житті. Кінець-кінцем, це любов Ісусова зціляє нас, визволяючи від нашого життя суєтного з усіма його гріхами.
У Євангелії від Луки Ісус постає справжнім лікарем, Який повертає нам здоров’я та цілісність, Він – також зачинатель та провідник вдалого, успішного життя. Тим-то важливо говорити належним чином про цю терапевтичну дію християнської духовності. Наміром усіх духовних практик у християнстві є зцілення. Воно спрямоване на добро людини – на користь її душі і тіла. Це також стосується і ритуалів, які пропонують здоровий спосіб життя: ритм, що відповідає ритму душі.
Ритуали творять святий час, час, вихоплений з-під влади світу, коли ми поєднуємося зі святим простором у нас. Це стосується і ритуалів Церкви, наприклад, Святих Таїн, через які зцілення, яке Ісус вершив 2000 років тому, звершується на людях нашого часу. Це стосується і молитви, яка спроможна зціляти душевні та тілесні недуги, а також аскези, яка завжди служить здоров’ю людей: вона є тренуванням внутрішньої свободи, лученням людського життя з духом Ісусовим. І те саме стосується розважань над Святим Письмом: слова Письма для давніх монахів були словами зцілення. Коли ми під час розважання впускаємо їх у наше серце, вони позитивно впливають на нашу душу і зцілюють нас.