Схід проникнув на Захід задовго до християнства. Несучи високорозвинену цивілізацію, люди зі Сходу заполонили Захід. Вони приходили з Малої Азії, Палестини та Єгипту і першими осмислили, розвинули і сформулювали християнство.
Александрія в Єгипті та Антіохія в Сирії були навчальними центрами і школами християнського досвіду навіть для римлян Заходу. Саме на Сході частково сформувався Єронім, саме там виховувався Амвросій і звідти прийшло натхнення до Венедикта.
У Константинополі оселилися люди зі Сходу: сирійці, вірмени та багато інших національностей стікалися до нього; художники, філософи, ковалі, купці, архітектори і ченці побачили в ньому квітуче поле для розвитку. Їхні знання, уміння та інтелектуальні сили дістали свободу для творчости й вираження. Східні архітектори збудували Церкву Hagia Sophia, або Святої Мудрости, з усіма її іконами й мозаїками. Вона стане взірцем для багатьох церков: від розкішних будівель Равенни до найскромнішої каплиці в руських степах.
Горді люди з гордого роду, вони би зрадили дух свого племени, допустивши, щоби світ не дізнався про славу їхніх предків і Церков. Візантійська агіографія, про що свідчать наші літургійні книги, справді сповнена святих подій і духовности Сходу. Люди зі Сходу перенесли до християнських столиць мощі своїх мучеників, чиї дні і “трансформації” ніколи не святкувалися без ораторства та орієнтальних літературних бесід.
Аж до кінця дев’ятого століття монастирі, відомі своєю вченістю і святістю, залюднювали й поповнювали вихідці з Орієнту. Зі сходу були обдаровані письменники й поети, чиї твори заповнюють літургійні книги сучасности: Роман Солодкоспівець (500), Іван Дамаскин (759), Єфрем Сирійський (350), Косма Єрусалимський (734) і багато інших.
Константинополь також увібрав усі живлющі сили умирущого Сходу. Антіохія, царське місто, зазнала всіх мук смерти; після кожного руйнування вона віддавала більше життя столиці. Цілковито зруйнована після землетрусу 252 року, невдовзі була відбудована. Перський цар Хосров розграбував місто в 540 році. Його знову захопили перси 611 року і воно зрештою упало під натиском арабів 636 року. Після кожної катастрофи велика частина його інтелектуального й мистецького багатства знаходила притулок у Константинополі. Перси захопили Олександрію в 617-му, на неї напали араби в 641-му і цілком захопили її в 646-му. Під час усіх цих лих війни дедалі більше інтелектуалів та митців Олександрії шукали пристановища в Константинополі й понесли туди всю мудрість і знання Сходу.