Дії 6:1 – 7:60
Неймовірно, як швидко зростала кількість спасенних християн! Разом із тим, чисельність віруючих вимагала прояву більшої уваги та піклування. Минуло небагато часу, як уже почалися нарікання на апостолів, що вдови відчувають себе обділеними. Ми з вами знаємо, що в єврейських родинах утримання брав на себе чоловік, а коли він помирав, то дружина зазвичай сильно бідувала і ледве зводила кінці з кінцями.
Хоча апостоли уділяли з пожертвуваних їм коштів кожному за потребами, все ж вдовам, які жили за межами Єрусалиму, допомога часто не приходила або приходила не в належний час.
Господь навчає нас любити ближніх і дбати про них, як про самих себе. Так і апостоли, обміркувавши все, вирішили: «Ми не можемо перейматися розподілом їжі й коштів, бо наше покликання – звіщати про розп’ятого Христа та молитися. Оберіть серед вас сім чоловіків, сповнених Духа Святого і мудрості, та призначте їх робити це».
Таке мудре рішення апостолів сподобалося всім віруючим. Одностайно обрали сімох вірних Ісусу та сповнених Духа Святого чоловіків, яких назвали дияконами. Очолив дияконське служіння Степан, відомий святим життям і глибокою вірою. Інші були: Пилип, Прохор, Никанор, Тимон, Пармен та Микола. Над всіма сімома дияконами апостоли помолилися, поклавши на них свої руки в знак посвячення на служіння.
Але це не означало, що диякони не проповідували. Через Степана Господь чинив багато чудес та знамень, бо він мав сильну віру в Ісуса. Оскільки число послідовників Христа невпинно зростало, і вже серед християн були й деякі священики, то це викликало ще більшу заздрість та протидію ворогів Ісуса.
Одного разу дехто з синагоги почали сперечатися зі Степаном. Але сила Духа Святого була такою великою, і мудрість цього диякона такою неймовірною, що вороги просто не могли встояти проти його слів.
Чи переконало це юдеїв повірити в Ісуса? На жаль, ні. Вони не лише не покаялися, а ще й замислили вбити Степана. Щоб не робити це відкрито, бо боялися народу, юдеї підмовили лжесвідків, які говорили, що чули від Степана богохульні слова на Бога та Мойсея.
Диякона схопили та привели в синедріон. Тоді дехто з фарисеїв почали намовляти на Степана: «Ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей».
Коли ж усі присутні поглянули на диякона, то побачили, що його обличчя сяяло, неначе в Ангела! Первосвященик запитав у Степана, чи правду про нього кажуть? Тоді Господь дав можливість диякону сказати проповідь до всіх присутніх.
Коли він закінчив говорити, то лють переповнила серця всіх присутніх. Вони схопили Степана, вивели його за місто і почали побивати його камінням. А як на це відреагував Степан? Він молився Господу: «Господи Ісусе! Прийми мій дух до Себе!» Перед самою смертю він впав на коліна й тільки встиг вигукнути: «Господи, прости їм цей гріх!» Сказавши це, Степан помер.
Це була перша, але не остання смерть Христових послідовників. Тисячі й тисячі християн були вбиті й помирали в страшних муках за Ім’я Ісуса. Але ми віримо, що коли вони потрапили до Господа на Небеса, вони отримали велику винагороду за це!
ЗАПИТАННЯ:
- Через що серед перших християн з’явилися нарікання на апостолів?
- Як апостоли вирішили проблему?
- Чому Степана привели до синедріону?
- Як помер перший мученик за Ім’я Ісуса?