– Отче, Ви сказали, що ми живемо в епоху, коли людина починає забувати Бога. “А де немає присутності Бога, там діють закони диявола”.
– Так, це правда, бо компромісів не існує. Адже “хто не зо Мною, той проти Мене”.
Багато людей обдурюють самі себе: їм здається, що зможуть у цьому питанні знайти компроміс. Вони кажуть: “Я поважаю Ісуса, я не висловлююсь про Нього погано, однак роблю те і так, як мені подобається. Чиню свою волю”.
Така поведінка є неприйнятною, адже той, хто не дотримується Божих законів, буде жити згідно з законами диявола. І це дійсно так. А диявол має перш за все три закони, яких дотримуються усі його прибічники:
- Роби все, що тобі заманеться. Отож не має жодних перешкод. Тобі все дозволено. Якщо хочеш когось вбити, то вбий.
- Ніхто не має права тобі наказувати. Тобі не потрібно нікому підкорятись, адже ніхто не має права тобі наказувати.
- Ти є сам для себе богом.
Це ті самі правила, за якими ангел перетворився на диявола, бо хотів бути як Бог. Він бачив лише свою красу, свій величезний розум, силу і свої ідеї. Таким чином він заперечив те, що Бог його створив і що від Бога він залежний в усьому. А це ж Бог його створив і наділив усім, чим володіє. Адже він самостійно не створив усе це. Ні! Він це все отримав від Бога. Ось чому він міг удосконалити всі ті дари завдяки своєму інтелекту.
Людина, яка пізнає цей світ за допомогою відчуттів, змогла пройти шлях розвитку від кам’яного віку аж до сучасності внаслідок природного пізнання. Але сама вона нічого не створила, а лише це відкрила. Усі винаходи, серед яких, наприклад, електроенергія, існують споконвіку. Людина нічого не створює, вона лише відкриває і розвиває, але в цьому процесі є дещо загадкове невідоме. Отож людина, котра наділена розумом та інтелектом, до цього часу ще не відкрила основних істин, які є основою всього. Ось ці три істини. Людина не пізнала свого походження. Звідки ти взявся? Чи ти створив себе сам? Чи це ти вирішив де народитись? В якій епосі? Від яких батьків? Чи ти сам обрав собі рівень інтелекту? Ти нічого не визначаєш! Ти отримав це все від Бога.
Як у Старому, так і Новому Заповіті є рядки, наприклад, у Посланні до Колосян, Ефесян, що чітко нам кажуть: усе було створено Ісусом і для Ісуса. Ці тексти відкривають нам головне – у першу чергу те, що ми походимо від Бога.
Друга істина міститься в питанні: Яким є твій кінець? Чи ти свідомий того, що помреш? Куди потрапиш згодом? Людина не в змозі це зрозуміти за допомогою лише свого розуму. А це дуже важлива річ. Людина була створена Ісусом і для Ісуса. Отож метою нашого існування є Ісус Христос. Ми народились для Нього. Ми живемо для Нього. Він є кінцем нашого життя.
Третя істина – це питання про сенс нашого земного життя. Воно міститься між двома попередніми: між тим звідки походить людина і куди прямує. Це питання про сенс нашого земного життя. Дехто думає: “Я себе вб’ю. Коли покінчу зі своїм життям, то це буде кінець усього”. О ні, бо власне з цього моменту розпочнеться вічне життя. Чи ти цього не знаєш? Відтоді ми вчимося, що є метою життя. Між нашим народженням і тілесною смертю та переходом до вічності, існує обмежений відтинок часу – життя на землі. Для чого це життя?
Я багато разів зустрічав людей, зокрема в старшому віці, які мені казали: “Я не зробив в житті нічого доброго. Навіть не знаю, навіщо я жив”.
Моя дитино, Бог говорить тобі, для чого ти живеш. Ти прожив цей період поміж народженням і смертю, а отже, життям, яке отримав від Бога, і життям вічним, яке уділить тобі Бог після смерті. Ти прожив цей час, щоб побачити небо, щоб здобути вічне життя. Тому якщо хтось з людської точки зору мав невдале життя на землі, але спасе свою душу, то його життя насправді є успішним.
Натомість, коли хтось, маючи лише життєві успіхи, стане великою особистістю, державним очільником, буде заможною людиною, але душу свою занапастить, то його життя буде поразкою. Його життя зазнає фіаско.
Метою нашого земного життя є вибір між добром і злом, який буде вирішальним для нашого майбутнього життя.
Господь прагне мати усіх нас у небі. Тому ми отримуємо від Нього благодаті, щоб мати змогу спастись. Коли хтось згрішить, Бог дає йому благодать навернення, щоб він мав змогу покаятись. Натомість, коли хтось відкидає Божі благодаті і веде боротьбу з Богом, живучи згідно з вищезгаданими законами диявола, то зрозуміло, що така людина потрапить до пекла. Результатом її життя буде вічний осуд.
– Отче, які засоби Ви можете порадити, щоб оборонитися від тих слабкостей?
– Найкращими ліками є віра в Бога. А це означає, вірити в Його заповіді. Адже Ісус каже: “Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме” (Ів. 14:23).
Натомість святий Іван повчає: якщо вважаєш себе християнином, то маєш поводитись так, як Ісус. Отже, кожен повинен жити відповідно до Божих законів, які містяться в Десяти заповідях. Згодом вони були доповнені вченням самого Ісуса: “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” (Ів. 13:34).
Тому не достатньо: “Люби ближнього свого як себе самого”, але: “Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви”.
Святий Іван пояснює: Ісус нас полюбив, віддавши життя Своє, тому ми також повинні бути готовими до того, щоб віддати своє життя за наших братів, за усіх наших братів (пор. 1Ів. 3:6). Адже всі ми є Божими дітьми.
Я не маю на меті стверджувати, що усі релігії є одинакові, але хочу сказати, що усі ми є діти Божі і кожному з нас Бог дає можливість спастись. Отож кожен з нас отримує благодаті, необхідні для спасіння.
Безперечно, той, хто сповідує християнство, є в кращій ситуації. Чому? Тому що чудово знає слова Ісуса, записані у Євангелії і в Святих Книгах. З цього приводу Старий Заповіт є приготуванням до приходу Ісуса Христа. Отож той, хто є християнином, знає слова Ісуса і Його приклад для наслідування. Йому відомо, як Ісус жив, ставився до жінок, вбогих, хворих, грішників. З Євангелія можна дізнатись, як саме Ісус вчиняв. Більше того, християни отримують також дар таїнств. Ось чому не всі релігії є однаковими. Натомість кожен з нас є Божим дитям, тому всі ми маємо змогу бути спасенними.
Той, хто є християнином, має Божу благодать, тобто допомогу, якої інші не мають. Варто лишень згадати таїнство Євхаристії, таїнство Покаяння і Примирення. Гадаю, що достатньо лише цих двох таїнств, щоб побачити, як Бог допомагає християнину наслідувати Ісуса, чинити на зразок Ісуса, набагато більше ніж сповідникам інших релігій, які не пізнали Ісуса Христа