– Отче, як на Вашу думку, чи збільшилася кількість випадків одержимості за останні роки?
– Так, дуже виросла. Це відбувається тому що, як я вже раніше про це говорив, бракує віри. А коли бракує віри в Бога, тоді люди починають вірити в забобони, а забобон означає диявола.
Забобон в історії Ізраїлю означав також божків, тобто диявола. Сьогодні збільшилася кількість тих, хто звертаються по допомогу до чаклунів, до ворожок на картах, до ясновидців, які організовують спіритичні сеанси, до медіумів. Тому так збільшилася кількість людей, що вдаються до окультних практик, які є сатаністичними. Сатана збирає великі жнива. Хоч для нього ці практики не мають великого значення. Він насамперед прагне того, щоб людина згрішила, щоб могти завести її до пекла.
– Є багато таких людей, які приступали до сповіді по-святотатськи, тобто затаїли якийсь гріх під час сповіді або приступали до Святого Причастя в тяжкому гріхові. Чи такі люди більше наражаються на диявольську одержимість?
– Ні. Першим і головним завданням диявола стосовно людини є змусити її скоїти гріх. На цьому йому найбільше залежить. Треба підкреслити, що для нього не є найважливішим, щоб зробити одержимими окремих людей. Якщо це стається, то тільки тому, що сатана в акті гордині прагне показати свою владу. Однак він не зацікавлений у таких діях, бо це викриває його. Сатана прагне так діяти, щоб його існування було приховане. І тому він воліє схиляти людей до гріха через спокуси, щоб таким чином люди потрапили до пекла.
Кожна людина спокутується ним від народження і аж до смерті. Інколи люди мене запитують:
– А Мати Божа була спокушувана дияволом?
– Так.
– Коли?
– Від народження аж до смерті. Але Вона завжди перемагала спокуси. Ісус також був спокушуваний. І Він завжди перемагав спокуси.
Тому диявол спокушує кожну людину від народження аж до смерті. Для нього це найважливіше завдання, тим більше, що воно залишається прихованим. Людині важко це збагнути, бо диявол дуже хитрий. З великою увагою він стежить за усіма нашими слабкостями. Святий Петро пише, що диявол як лев ревучий, який довкола кружляє і шукає кого б пожерти (пор. 1Пет. 5:8-9).
Диявол кружляє поблизу, прагнучи знайти слабкі місця і саме туди завдати удару. Найчастіше це одна з трьох домінуючих пристрастей: гонитва за успіхом (гординя), гроші (багатство), а також насолода. Це три головні спокуси, яким людина може піддатися – інколи якійсь одній з них, а буває, що й усім трьом одразу.
– Може, щоб не піддатися цьому, згідно з наукою св. Павла, ми повинні бути міцними у вірі.
– Саме так, ми маємо бути сильні у вірі (пор. Фил. 4:1). Щоб так було, ми повинні використати ці два засоби, про які йшлося раніше, а саме: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу».
Бо якщо хтось гордий, то може подумати: у моєму віці мені це не зашкодить. А якщо він оглядає порнографічні фільми, бо йому здається, що в його віці нічого злого йому не станеться, то чи хоче цього, чи ні, але він буде просякнутий злом. Тому заохочую молитися і пильнувати. Пильнувати, щоб уникати нагоди до гріха. І молитися, бо без Божої допомоги, нам не вистачить наших сил, щоб вберегтися від зла.
– На що повинні звернути увагу ті люди, які думають, що вони одержимі?
– Першим критерієм є те, що сатана, коли когось робить одержимим (або оволодіває ним), завдає такій людині невимовних страждань. До цього часу я не знаю жодного одержимого, хто би жахливо не страждав. А отже, одержимі стараються звільнитися від страждання, навіть ціною власного життя.
Сатана їх спокушає до самогубства, бо ж вони невимовно страждають. А людина не хоче страждати…
– Які саме ці страждання: фізичні, психічні чи духовні?
– Ці страждання мають як фізичний, так і психічний характер, але передусім – це фізичні страждання. Вони виявляються через страшенний біль голови, такий, що людина не може працювати, не може взагалі нічого робити. Передусім така людина відчуває сильний біль не тільки голови, а й шлунка. Ці два органи найбільше турбує диявол. Так само й інші органи вражаються болем, наприклад, через біль у ногах люди не можуть ходити. І тому зрозумілим є прагнення за будь-яку ціну звільнитися від цих страждань.
– Мабуть, такі люди, перед тим, як шукати екзорциста, спочатку звертаються по допомогу до лікаря.
– Так, ідуть спочатку до лікаря. Потім ідуть до ворожки. А врешті, якщо їм вдасться випадково збагнути, що вони одержимі дияволом, шукають допомоги в екзорциста.
Священик рідко радить іти до екзорциста. Найчастіше дізнаються про це від світських людей (мирян). Можу сказати з досвіду, що тільки в декількох випадках було так, що таких осіб прислав священик. Це тому, що священики не вірять, що хтось може бути одержимим. Вони просто в це не вірять.
У семінаріях кандидатів на священиків вже не навчають, як розпізнавати такі випадки. За моїх часів богослов’я духовності викладали за книгою Адольфа Танквеєра або сучаснішого автора Роя, які пишуть як про духовне життя, так і про екзорцизми.
Подібно і з духовними керівниками. Відколи в семінаріях не викладають теологію внутрішнього життя, ми не маємо добре підготовлених духовних керівників. Тому тепер так важко знайти священика, який би був добрим провідником духовного життя. А великі святі завжди мали досконалих духовних керівників. Наприклад, якби отець Боско не мав духовного керівника отця Кафаса, – не був би отцем Боско. Або св. Тереза Авільська, яка мала духовним керівником не тільки св. Йоана від Хреста, але також й інших священиків.
На жаль, сьогодні ми втратили і це. Коли молодий священик закінчує семінарію, то до роботи з одержимими він не підготовлений. Тому не вірить у те, що хтось може бути одержимим, бо не має про це жодного уявлення.
Пізніше, коли деякі з них стають єпископами, то й надалі, вже як єпископи, не вірять, що хтось може бути одержимим…
Я маю усі звіти і протоколи з того періоду, коли готували “Ритуал екзорцизмів”. На той час кардинал Й. Ратцінгер був префектом Конгрегації Доктрини Віри. Мушу визнати, що він, як людина інтелектуальна, був єдиним, який тричі консультувався зі мною, натомість інших не цікавила думка екзорцистів. І кожного разу, коли він зі мною консультувався, пізніше посилався на мої думки. І на жаль, кожного разу кардинали відкидали мої висновки. Тому перше видання цього “Ритуалу…” мало так багато серйозних помилок, що я був змушений досить гостро відреагувати. Внаслідок моїх протестів, кардинали через кілька місяців були змушені відкликати це перше видання і внести відповідні зміни.
Для прикладу наведу один випадок. У першому виданні “Ритуалу…” було написано, що екзорцизми можна відправляти тільки у випадку диявольської одержимості. Чи це можливо, щоб кардинали ніколи не читали Катехизм Католицької Церкви, де написано, що екзорцизми можна відправляти у випадку диявольської одержимості, а також у випадку звільнення від нападів лукавого? (пор. ККЦ 1673).
Катехизм говорить також про те, що можна екзорцизмувати предмети (пор. ККЦ 1673). Під словом “предмети” треба розуміти будинки, речі і тварин. Чи це можливо, щоб кардинали ніколи не читали того, що на цю тему написано в Катехизмі?
Я розпізнаю одержимість тільки на основі самого екзорцизму, на відміну від тих, які ніколи не відправляли екзорцизмів. Натомість без екзорцизму я можу мати сумнів, але не впевненість. То чому потрібно відправляти екзорцизм тільки у випадку цілковитої впевненості? Тому що, у випадку сумніву, його не належало б відправляти. Це перша основна помилка.
Друга основна помилка: не можна відправляти екзорцизм у випадку накладеного на когось прокляття.
Моя відповідь: понад 90% випадків стосується осіб, на яких хтось наклав прокляття. А тому заборона відправляти екзорцизм у випадку кинутого на когось прокляття на практиці означає взагалі заборону відправляти.
Ці два представлені мною зауваження змусили кардиналів унести поправки до “Ритуалу…”.