Три удари, і він щезнув. Матвій 4

Придивімося уважніше, як три спокуси Ісуса перегукуються з першими трьома головними випробуваннями Ізраїлю в книзі Виходу. Тут бачимо, що занепад Ізраїлю символічно подолала Ісусова перемога над дияволом.

Перше випробування Ізраїлю. Першим випробуванням Ізраїлю був голод. Після того, як Мойсей розділив Червоне море і вивів ізраїльтян із Єгипту в пустелю, люди святкували свою віднайдену свободу. Однак незабаром перед ними постала інша проблема: як здобути їжу в цій пустелі? Їхня радість швидко перетворилася на паніку. Замість того, аби довіритися Божому Провидінню, люди почали дорікати Мойсеєві: «Ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір» (Вих. 16:3).

Перше випробування Ісуса. Ісус також стикається з голодом під час першої спокуси, коли диявол пропонує Йому використати Свою владу як Сина Божого, щоби перервати сорокаденний піст. Отець зіслав Духа, щоби повів Ісуса в пустелю для молитви і посту на сорок днів. Перетворення каміння на хліб для Ісуса означало би використати Свою месіанську владу заради власної користі й, таким чином, порушити волю Отця. На відміну від Ізраїлю, який сумнівався, що Бог забезпечить у пустелі їжею, Ісус не засумнівався в довірі Отцеві. Він цитує Второзаконня 8:3 (уривок, який пригадує нам історію першого випробування Ізраїлю): «Не хлібом самим буде жити людина» (Мт. 4:4). Як царський представник народу, Ісус долає перший великий занепад Ізраїлю в пустелі.

Перехід через випробування

Друге випробування Ізраїлю. Друге випробування Ізраїлю – народ спокушає Бога. Після того, як Бог подбав про ізраїльтян, зіславши їм поживу (манну) з неба, вони швидко знайшли іншу проблему: як відшукати питну воду в сухій пустелі? І знову ж, замість того, щоб довірити Ягве забезпечення своїх потреб, люди засумнівались у Ньому і почали нарікати на Мойсея: «Нащо це ти випровадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та отари мої?» (Вих. 17:3).

Бог відповів, даючи їм воду зі скелі, і назвав місце другого випробування: «Масса» (і «Мерива»), тобто «випробування». Там люди несправедливо випробовували Божу гідну довіри вірність, яка є абсолютною і яку не мали би ставити під сумнів істинно вірні ізраїльтяни.

Друге випробування Ісуса. Воно відповідає другій спокусі Ісуса, коли диявол закликав Ісуса кинутися додолу з вершини храму, щоби переконатися, що Божі ангели справді врятують Його. Сатана сказав Ісусові: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.» (Мт. 4:6). На відміну від ізраїльтян біля Мериви (Масса), Ісус відмовився випробовувати Бога в цьому (як і в будь-якому іншому) разі. Ісус мав абсолютну довіру до Отця, тому не бажав випробовувати Його. Він відповідає дияволові, цитуючи Второзаконня 6:16. Якщо ми розглянемо цей вірш загалом, то побачимо, що Ісус мав на увазі друге випробування Ізраїлю в Мериві: «Не будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі» (Втор. 6:16). Таким чином, Ісус подолав другу провину Ізраїлю, відмовившись випробовувати Бога під час цієї другої спокуси.

Третє випробування Ізраїлю. Останнє випробування Ізраїлю стосується поклоніння фальшивому божкові. Це показано в епізоді із золотим тельцем. Після того, як Мойсей, залишивши народ, пішов на гору Синай на сорок днів для отримання Десяти заповідей, люди почали хвилюватися за свого провідника, адже від нього залежало їхнє майбутнє. Довіра людей до правдивого Бога знову похитнулася, і вони спорудили фальшивого божка-ідола у вигляді золотого тельця, поклавши надію саме на нього.

Третє випробування Ісуса. Подібно до того, як це було під час третього випробування Ізраїлю, сатана запропонував Ісусові поклонитися йому в обмін на всі царства світу. Ісус відмовляється створювати Собі фальшивого ідола і відповідає, посилаючись на Второзаконня 6:13-14: «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Мт. 4:10). Подолавши третю спокусу, Ісус долає гріх ідолопоклонства Ізраїлю.

Перемога Ісуса

Перемога Ісуса над дияволом як перша дія Його месіанського посланництва задає тон подальшому прилюдному служінню Христа.

Більшість Ісусових учинків після спокус у пустелі – чи це зцілення хворих, чи прощення людських гріхів, чи Його екзорцизми – можна розглядати як відлуння Його першої перемоги над дияволом. Ісус буде йти з містечка до містечка, приносячи Свою перемогу над дияволом у життя людей, яких зустрічатиме. Торкаючись життя хворих, калік, сліпих, як і великих грішників та біснуватих, Ісус звільнятиме їх від влади і наслідків гріха, щоб вони могли досвідчувати Божу перемогу у власному житті. Усе це, звичайно, вказує на Ісусову дію на Хресті, де Він остаточно перемагає князя цього світу і здобуває спасіння для всього людства (пор. Ів. 12:31).

Щорічне святкування Церквою Великого посту допомагає нам переживати перемогу Ісуса в нашому житті. Кожного року під час сорока днів Великого посту християни беруть участь в Ісусовій сорокаденній молитві, пості й випробуванні в пустелі. Через молитву та умертвлення ми також готуємося до боротьби з гріхом. Але маємо поставити собі одне запитання (під час Великого посту чи в інший час року): чи будемо ми, як ізраїльтяни в пустелі, втрачати довіру до Бога, а чи радше, за прикладом Ісуса, будемо вірними нашому Небесному Отцеві, щоби могли брати участь у багатих благословеннях перемоги, яку Христос здобув для нас у неділю Пасхи?

Попередній запис

Битва в пустелі. Матвій 4

Наступний запис

Виклик Царства. Матвій 5-7