– Чи існують одержимості, які навіть екзорцист з труднощами може розпізнати?
– Так, існують такі випадки, коли екзорцист не може розпізнати, чи має справу з одержимістю, чи ні. Диявол робить усе, щоб себе не виявити. Як я вже раніше говорив, що для нього дуже важливо, щоб люди не вірили в його існування. Таких власне людей диявол тримає на прив’язі. Вони в нього в пастці. Навіть у старому “Римському Ритуалі” про це була мова. Я попросив дозволу, щоб користуватися ним, бо не міг прийняти змін, внесених у новий “Ритуал…”
“Римський Ритуал” подає двадцять одну дуже важливу норму. Коли я розпочинав служіння як екзорцист, у перший день я почув від о. Кандідо наступне прохання: “Отче Аморте, вивчи напам’ять цю двадцять одну норму. Тоді можеш розпочинати відправляти екзорцизми”.
І тепер, коли багато священиків приходить до мене і говорить: “Отче Аморте, єпископ призначив мене екзорцистом. Що я маю робити?”. Я зазвичай раджу: “Знайди собі досвідченого екзорциста. Декілька разів проасистуй йому, щоб побачити, як він відправляє екзорцизми. Вивчи також напам’ять цю двадцять одну норму. І цього тобі вистачить”.
Ця двадцять одна норма має істотне значення. Одна з них говорить, що екзорцист “не повинен бути легковірним, що хтось може бути одержимим дияволом”. А тому перше правило, яке подає “Ритуал…”, це заклик до екзорциста бути уважним. Натомість решта пунктів стосується пасток з боку сатани, який робить усе, щоб не бути виявленим.
Це смішно, бо з одного боку, на самому початку “Ритуал…” остерігає, щоб екзорцист не був легковірним щодо одержимості дияволом, а з іншого боку – решта пунктів говорить про пастки диявола, який старається за будь-яку ціну сховатися, щоб екзорцист не був у стані його викрити.
Для прикладу, візьмімо фрагмент Євангелія, що описує звільнення одержимого, яке відбулося біля підніжжя гори Тавор. У цьому фрагменті йдеться про те, що апостоли не можуть вигнати з юнака сатану. Сатана, щоб не бути виявленим, не поводиться в цьому юнакові так, ніби він одержимий, але так, ніби він має епілепсію. І тому сатана, щоб його не розпізнали, в одержимій людині поводиться так, немов би ця людина хворіє на якусь конкретну хворобу, а не є одержимою.
А отже, тоді, коли диявол робить усі ці штучки, щоб його не розпізнали, екзорцист знаходиться у важкій ситуації, бо немає впевненості, чи він насправді присутній у цій людині, чи ні.
Коли екзорцист перебуває в стані невпевненості, тоді він повинен приступити до молитви екзорцизмами. Інколи так буває, що навіть під час екзорцизмів дияволу вдається сховатись і екзорцист не може його виявити. Однак сатані це вдається тільки тоді, коли екзорцист відправив над людиною недостатньо багато екзорцизмів. Тому інколи потрібно багато екзорцизмів, щоб змусити сатану викрити себе. Урешті він викривається і тоді змушений залишити цю людину.
І тому, коли б хтось із екзорцистів зупинився на тому, щоб відправити тільки декілька екзорцизмів, мовляв, тут немає диявола, то нічого йому б не вдалося.
Подібне відбувається в тому випадку, коли внаслідок багатьох екзорцизмів сатана з труднощами виявляє своє ім’я. Тому перше велике зусилля екзорциста скероване на те, щоб під час екзорцизмів вже на самому початку змусити демона назвати своє ім’я. Якщо екзорцисту стає відоме ім’я, то це означає, що сатана наполовину викрив себе і тим самим підтвердив, що він таки є[1].
Добре про такий випадок розповідає книга “La ima possession” (“Моя одержимість”). Вона не так давно з’явилася в Італії (станом на 2014 р. – ред.).
У цій книзі йдеться про випадок, коли людину вдалося звільнити від одержимості тільки завдяки великому досвіду о. Ля Груа. Це був дуже ефективний екзорцист. Ми знали одне одного дуже добре. Він відзначався великою покорою, святістю і досвідом. Він мав, правдоподібно, як о. Кандідо, два харизмати: харизмат вигнання злого духа і харизмат оздоровлення хворих.
Не рідко можна зустріти екзорцистів, які мають ці два дари.
Одного разу під час телевізійної передачі, в якій я брав участь, також був присутній єпископ Мілінго[2]. Я до цього часу маю з ним контакт. Хоч я не сприймаю того, що він робить, але підтримую із ним зв’язок у надії, що зможу йому допомогти, коли він навернеться. Маючи великий досвід, я думаю, що зможу йому допомогти.
До тієї телевізійної програми були запрошені ще дві особи, яких екзорцизмував Мілінго. Одна з тих осіб не була одержимою, а хворою, і вона видужала. Інша особа, яка нібито мала бути хворою і над якою була відмовлена молитва про оздоровлення, насправді була одержима сатаною і була звільнена від нього. А отже, Господь Бог інколи уділяє нам благодатей, не тих про, які ми Його просимо, а тих, що потребуємо.
Тільки о. Ля Груа мав харизмат, щоб змусити демона назвати своє ім’я. Коли він екзорцизмував раніше згаданого Франческо, сатана дійсно повідомив, що з ним є ще двадцять сім легіонів. Отець Ля Груа під час тієї програми сказав: “Запевняю вас, що цього разу сатана сказав правду. Він насправді є сатаною. З ним дійсно було двадцять сім легіонів”.
Не завжди так стається, бо сатана є брехуном. Натомість о. Ля Груа зрозумів, що цього разу він змусив сатану сказати правду.
– Чи Ви, отче, також маєте дар оздоровлення інших?
– Мені вдалося допомогти декому видужати, але не можу сказати, що я маю дар оздоровлення.
[1] У «Ритуалі…», який є обов’язковим, не йдеться проте, щоб запитувати в демона про ім’я (прим. ред.).
[2] Емануель Мілінго – замбійський духівник, єпископ, екзорцист. У 2009 році екскомунікований, тепер діє в сектах Африки (прим. ред.)