Учіться бути надійними

Якщо ви живете в околиці, де вигулюють багато собак, то, мабуть, не раз уже бачили, як пес середнього розміру женеться за великим автомобілем. Я чимало разів бачив, як це робив мій пес Літл Біт, коли він виростав, і завжди думав собі: «А що Літл Біт зробить з автомобілем, коли спіймає його? Забере додому? Закопає? З’їсть?» Я так і не дізнався, тому що йому це не вдалося жодного разу.

Можливо, перед вами постало подібне питання, коли ви докладали зусиль для пошуку надійних людей у своєму житті: «Коли я знайду таку людину, то що робитиму далі? Буду милуватися нею? Піду з нею в кіно? Повезу її дивитися на схід сонця?» Пам’ятайте, ми суспільство, що орієнтоване на дію. І дуже часто мало знайомі з процесами близькости.

Однак є добра новина: ми можемо вживати заходів, щоб досягти більшої близькости. Ці дії ведуть до глибших зв’язків з Божими людьми, які опісля спонукатимуть нас до духовного зростання. У цьому суть цього розділу: як бути надійними, коли ви знайдете безпеку. Перед вами постає кілька вагомих завдань і можливостей, коли ви налагоджуєте близькість. Тож розгляньмо їх.

Учіться просити допомоги

Стейсі тривожилася. Вона вже тривалий час перебувала в моїй терапевтичній групі, працюючи над проблемами стосунків. Одружена, матір двох дітей, Стейсі прожила більшу частину свого життя, піклуючись про людей. До них, зокрема, належали її чоловік, діти та емоційно залежна матір, яка завжди потребувала Стейсі, щоб «бути сильною».

Стейсі почала розуміти, що її приваблюють люди з потребами, і що вона уникає людей, які спроможні прислужитися їй. Вона завжди перебувала в оточенні доброчинних організацій, кризових центрів і служінь, які знали, що вона готова служити іншим. Але також вона почала розуміти, як сильно боялася дозволяти іншим людям віддавати себе їй і проникати в її внутрішній світ.

Стейсі сказала мені: «Я усвідомлюю, що потребую людей, але я ні про що не прошу. Що мені робити?»

Я сказав: «Люди в цій групі піклуються про тебе, Стейсі. Вони спроможні тебе пізнати й любити. Кілька людей сьогодні хотіли б, мабуть, щось запропонувати тобі. Але ти мусиш дати їм знати».

Стейсі неабияк здивувалася.

«Дати знати що?» – запитала вона.

«Їм потрібно знати, що в тебе самотньо на душі, що ти маєш слабкості й страхи, і що ти хочеш, щоб вони розповіли тобі, як піклуватимуться про тебе, навіть якщо ти слабка. Це на початок», – відповів я.

Стейсі ледь усміхнулася. «Звучить добре. Але от що я хотіла б… ви вже сказали групі, що я потребую близьких стосунків. Чи можна це вважати моїми словами?»

Після того як затих сміх у групі, Стейсі обернулася до друзів. Уперше у своєму житті вона просто просила людей показати їй, що вони піклуються про неї. Група відповіла тепло, і це трохи здивувало її. Вона ж гадала, що її критикуватимуть. Стейсі знайшла свою дорогу, яка «вела до безпеки».

Перший крок найважчий. Насправді Стейсі напівжартома попросила мене звернутися до групи замість неї. Просити допомоги нелегко, і це ризиковано. Однак без цього ключового моменту годі домогтися того, щоб надійні люди допомагали живити й ростити нас.

Бог надає величезне значення безпосередньому зверненню про допомогу. Форми слова «просити» з’являються в Біблії майже 800 разів, і чимало з них є запрошенням Бога просити багатьох речей:

  • «І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите» (Мт. 21:22).
  • «Не маєте, бо не прохаєте» (Як. 4:2).
  • «І чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього» (1Ів. 3:22).
  • І ми просимо подбати про свої потреби не лише Бога, звертаючись до Нього в молитві, але й інших людей. Павло написав своєму приятелеві Филимону: «Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю» (Флм. 1:21).

Просити годиться в Бога і в людей, тому що Бог сотворив нас на те, щоб просити.

Чому так важливо вчитися просити любови? Ось кілька причин того, чому просити є корисно для нас.

1) Просячи, ви сповнюємося смирення

Просячи допомоги або підтримки в іншої особи, ми руйнуємо всякі ілюзії самодостатности, які могли би плекати. Просячи, ми нагадуємо собі, що недосконалі, сповнені потреби і мусимо шукати поза собою те, чого потребуємо. Це творить у нас поставу смирення, яка відкриває нас не лише перед нами, але й перед Богом: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!» (1Пет. 5:5).

2) Коли ми просимо, ми визнаємо свої потреби

Просити любови, підтримки й розуміння – це взаємодія між двома людьми. Ви говорите іншому: «Я маю потребу. Це не твоя проблема. Це не твоя відповідальність. Ти не мусиш відзиватися. Але я хотів би одержати щось від тебе». Це дає змогу іншій особі вільно, без примусу налагоджувати з нами стосунки. Коли ми визнаємо, що наші потреби – це наша відповідальність, то дозволяємо іншим любити нас, коли вони справді спроможні нам зарадити. Іншими словами, просити – це зовсім не те, що вимагати. Вимагаючи любов, ми руйнуємо її.

3) Коли ми просимо, ми виявляємо ініціятиву

Готовність просити – це найбільший «приборкувач» пасивности. Вона допомагає нам уникнути пастки, яка полягає в бажанні і сподіванні, що хтось якимось чином інтуїтивно відчує наш біль і прийде на допомогу. І це також означає, що готовність просити допомагає нам більшою мірою контролювати своє життя. Ми більше не залежимо від ясновидіння своїх друзів (яка ж це полегкість для них!).

4) Просячи, ми виробляємо вдячний характер

Бог плекає вдячне серце. Він знає, що вдячність народить любов у Його людях. Ті, кому допомагали, допоможуть іншим. Ті, кого мало любили і прощали, люблять мало (див. Лк. 4:47).

5) Прохання збільшує шанси того, що ми щось одержимо

Хоча цей факт виглядає аж надто очевидним, він все одно важливий. Скільки разів ви не бажали звертатися по допомогу до тих людей, які тепер відсутні у вашому житті? Люди, які просять, справді схильні одержувати більше від своїх стосунків.

Про що просити? Це важливо, оскільки ми часто плутаємо утилітарні дії та стосунки. Іншими словами, тут не йдеться про те, щоб позичити в сусіда склянку цукру або попросити підвезти вас на летовище. Практичні прохання також потрібні, однак вони не допоможуть розвивати стосунки. По суті, ми часто уникаємо взаємин, просячи виключно про практичні речі.

Чоловіки часто стикаються з подібною проблемою. Іноді ми формуємо стосунки, які ґрунтуються на практичній нужді. Подеколи цей тип зв’язку називають «безвідмовною дружбою», коли існує справді глибока приязнь між двома чоловіками, які покладаються один на одного в скрутні часи. Однак такі люди можуть мати проблеми з емоційною близькістю.

Учіться просити своїх надійних людей саме того, заради чого ви їх шукали: близькости в стосунках. Учіться просити поживи для свого емоційного життя, так само, як би ви просили сніданок для свого фізичного тіла. Просіть бути з вами духовно та емоційно, так само, як Ісус просив про це Своїх найближчих друзів у найпохмурішу хвилину: «І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!» (Мр. 14:34). Ось декілька ідей:

  • Я не вмію просити, але хотів би тіснішого зв’язку з тобою.
  • Я перебуваю на тому духовному й емоційному етапі свого життя, коли бажав би налагодити тісні стосунки, і хотів би мати їх з тобою.
  • Я потребую тебе.
  • Ти мені важливий, і я хотів би деякий час учитися, як бути близьким з тобою.
  • Якщо це тебе цікавить, то я хотів би поглибити наші стосунки.

Виглядає важко? Це справді так. Однак, коли просите по допомогу, надійні люди зможуть дістатися до затьмарених, самотніх і забутих закутків вашого серця. Зробіть перший крок. Попросіть.

Попередній запис

Деякі можливості

Наступний запис

Учіться потребувати