Учіться потребувати

Улітку 1969 року нью-йоркський невролог британського походження Олівер Сакс розпочав працювати в психіятричному шпиталі в Бронксі. Він опікувався пацієнтами у відділенні, яке називали «Сад». Воно дістало таке ім’я, оскільки працівники шпиталю вважали, що цій особливій категорії пацієнтів годі допомогти, і вони лише можуть годувати і поїти їх.

Ці пацієнти були жертвами великої епідемії «сонної недуги» 20-их років минулого століття. Деякі були цілковито паралізовані, а інші мали схильність до неприродної фізичної поведінки. Упродовж трьох десятиліть ці люди фактично жили рослинним життям. Вважалося, що вони не здатні мислити, що їхній мозок, фактично, мертвий.

Сакс почав досліджувати цю групу і зробив дивовижне відкриття. Пацієнти «Саду» жили і були свідомі свого життя! Вони страждали від важкої недуги Паркінсона, яка паралізувала їхні м’язами. Ті люди мислили, відчували й спостерігали, ставши німими свідками того, як друзі й близькі говорили про них, наче про якісь бездушні предмети – і деякі так майже тридцять років.

Сакс виявив, що застосування потужних доз леводопи, яку вживали для лікування Паркінсона, допомагало пацієнтам відновити контроль над м’язами. Вони починали рухатися й говорити. І їх огортало навдивовижу глибоке відчуття того, що вони спроможні взаємодіяти з довколишнім світом.

Але згодом, як це не сумно, ефект леводопи, починав знижуватися. Лікування, яке винайшов Сакс, було лише тимчасовим. І ті, що народилися вдруге, знову ставали ненародженими. Мало-помалу вони повернулися до живих гробів своїх тіл.

1972 року Сакс написав книжку про свої відкриття, що стала тепер медичною класикою, назвавши її «Пробудження». Опісля, у 1990 році, вона лягла в основу серйозного фільму. Його робота глибоко вплинула на мислення багатьох медичних і філософських умів.

Спираючись на свій досвід, Сакс змальовує яскраву картину емоційного стану багатьох людей. Як і пацієнти «Саду» в Бронксі, емоційно самотні люди могли втратити здатність налагоджувати взаємини із зовнішнім світом. Наші потреби й жадання губляться десь глибоко в душі, поховані живцем, без жодного зв’язку з нашим «реальним» життям. Життя зводиться до іноді осмисленої низки думок та дій. Однак щире відчуття глибокого зв’язку з іншими відсутнє. Потреби сплять у нашій душі.

Можливо, це стосується і до вас. Глибоко в серці ви могли поховати свою потребу мати стосунки, і то так глибоко, що зневірилися коли-небудь віднайти її знову. Якщо так, то це завдання – «вчитися потребувати» – відіграє для вас вагому роль.

Ця проблема пов’язана з питанням, згаданим у розділі 8: «Нездатність відчувати голод». Можливо, ви, надовго позбавлені стосунків, відчували такий біль і самотність, що ця потреба у вас просто померла, і ви перестали відчувати оте «жадання» взаємин. Ви знаєте, що потребуєте людей, але просто не можете себе змусити «жадати» інших.

Однак Бог сотворив вас на те, щоб ви прагнули близькости, хотіли бути важливими в житті інших і відчували спрагу до стосунків. Сотворивши вас, Він дав вам розуміння того, коли потрібно шукати розради і спілкування. Наче бензометр у вашому авто, потреби підказують вам, що у ваших баках «пусто».

Ви можете повернути собі відчуття того, що потребуєте інших. Ви мали його колись: майже всі діти народжуються з Богом даним прагненням знайти захист, прихильність і розраду. І Бог хоче повернути те, що було втрачено, зокрема й закам’янілі закутки нашої душі.

1) Зізнайтеся у своїй нездатності потребувати

У своїх надійних стосунках розкажіть правду про те, як важко покладатися на інших, залежати від інших і насправді хотіти, щоб інші були нам близькі. Нехай вони знають, що потребувати їх – це не вміння, а мета для вас. Завдяки цьому ваші друзі довідаються, що вам справді необхідно навчитися відчувати потребу. І коли вони наблизяться до вас, замість того щоб сахатися їх, ви поволі навчитеся довіряти знову. Тоді внутрішня потреба починає відкликатися на тепло, постійність та надійність ваших стосунків.

2) Не прикидайтеся

Ви можете відчути спокусу вдавати більшу близькість і більшу потребу, ніж насправді, надіючись, що зможете відтворити ці почуття. З цього не буде жодної користи. Надійні люди не знатимуть вашого реального стану, а вам завадить знайти те, що загубилося у вашій душі. Ймовірно, ви потребуєте більше часу, але надійні люди розуміють це і мають час.

3) Дотримуйтеся меж

Зверніть увагу на свою потребу окремости. Ви можете відчути спокусу «обійматися на кожному кроці», або вам може здатися, що треба більше часу проводити з людьми, які обурюють вас або змушують клопотатися «чужими справами». У таких випадках внутрішня відчуженість тільки посилюється. Нехай люди знають, коли вам досить близькости, і не старайтеся надміру. Це допоможе вам відчувати більшу внутрішню безпеку, і ви погодитеся охочіше ризикувати, знаючи, що не будете поглинуті стосунками.

4) Визнайте потребу, яку ви не здатні відчувати

Нехай люди знають, чого ви просите, навіть якщо вони дізнаються, що ви ще не можете відчувати цієї потреби. Це дасть їм змогу пізнати вас і відгукнутися на ваш реальний стан. Ось кілька прикладів:

  • Я потребую стосунків з тобою.
  • Я потребую знати, що маю для тебе значення.
  • Я хочу знати, що мої вади не відштовхнуть тебе від мене.
  • Я хочу знати, що поки це залежить від тебе, ти мене не покинеш.
  • Я хочу знати, що ти розумієш.
  • Я хочу знати, що ти мене любиш.

Пам’ятайте, що ви можете й не відчувати цих істин. Це не означає, що вони менш правдиві. І таким чином ви якомога більше інтегруєтеся в стосунки. Ви торуєте шлях до решти вас.

5) Звертайте увагу на те, що пробуджує ваш голод

Коли ви опрацюєте згадані вище питання з надійними людьми, якась подія спонукатиме вас до появи певної потреби. Це може бути чиясь особливо чуйна думка, або люди ототожнять свій біль з вашим, або вони відмовляться нападати на вас з критикою, коли ви спричините якусь проблему.

І тоді щось нове народжується в душі. Раптом ви відчуваєте, що вас трохи люблять. До ваших очей підступлять сльози. Ви зможете відчути, як вам стає тепло на душі. Ваш друг може здатися ближчим, і ви з нетерпінням чекатимете нової зустрічі з ним. Потреба пробуджується!

Щоразу, коли ви відчуєте внутрішній відгук, простежте, які слова чи дії людей викликали його, і як це пов’язано з їхнім характером. Розкажіть їм, що саме приваблює вас у них, і як це пов’язано з їхнім характером. Розкажіть, що саме в них приваблює вас, і як це вам допомагає. Скажіть їм, що потребуєте цього більше! Як дитина, яка знаходить улюблену м’яку іграшку, внутрішня потреба буде щораз більше відгукуватися на вашу надійну особу.

Попередній запис

Учіться бути надійними

Наступний запис

Долайте опір