Сидячи в роздумах під соснами, серед тосканських полів, я пробую щось написати й усвідомлюю, що мій розум неначе заснув, думки стали млявими, а тіло – важчим. Коли ж я задумався про своє дитинство, то це було як доторкнутися до оголеного нерва, адже та частина мене самого все ще перебуває в тіні, сповнена болем і переживаннями…
Я б не хотів говорити про батьків і дітей як про визначені наперед суспільні ролі, суто формальні та освячені традицією – як такий собі одяг, який треба вдягнути, щоб похизуватися, як можливість приховати особисті неврози під маскою влади, як про незвідані закутки душі, які завжди свідчать про брак психологічного та духовного зросту. Жодних тобі страждань та переживань на рівні серця та душі!
Йдеться про необхідність бути, яка не відірвана і не суперечить самому буттю, що передує цій необхідності і вимагає її наявності.
Необхідність бути батьком повинна керуватися спонтанністю, автентичністю, безкорисливістю та щирою радістю. Горе батьківству, що наповнене сухістю, строгістю або ж зверхністю, банальністю, браком відповідальности та необдуманою вседозволеністю.
Батьки не повинні бути ані господарями, ані рабами дітей.
Прагнення жити
Лише останнім часом я зрозумів, що моє прагнення жити, мій ентузіязм і моя сила зумовлені переосмисленням, очищенням та оздоровленням мого дитинства.
Вони зумовлені віднайденням НЕВИННОСТИ.
І дійсно, коли я забуваю про невинну та щасливу частину своєї природи, то відчуваю неспокій і депресію.
Натомість багато осіб віддають перевагу спогадам про дитинство як про повністю щасливе: таким чином вони створили собі алібі для виправдання свого існування.
Це зробили для того, щоб не усвідомлювати певних речей.
Саме тому, ставши дорослими, вони не хочуть більше пізнавати.
Не хочуть обговорювати.
Не хочуть змінювати і змінюватися.
Якщо чесно, вони вже мертві всередині.
Невинна дитина – могутнє створіння…
Невинна дитина, яка вірить у себе, є могутньою, надзвичайною і фантастичною.
Відколи я це зрозумів, намагаюся не занедбати «маленького Валеріо», який живе в мені.
Саме він дає мені сили продовжувати жити.
Він завжди сповнений ентузіязму.
Цікавиться всім на світі.
Він – винахідник і творча особа.
Це дитина з невиснажною життєрадісністю.
Дитина з безмежною енергією.
Він сповнений радости.
І завжди допомагає мені поставити з ніг на голову будь-яку негативну ситуацію, перетворюючи її на чистий позитив.
Він допомагає пережити навіть найбуденніші хвилини як героїчну подорож.
Відколи я віднайшов його, я забув про такі речі як апатія, нудьга, відчуття пустоти та непотрібности, прагнення помститися, злопам’ятність, заздрість і ревнощі.
Коли я з ним – я щасливий.
Щасливий жити.
Шукайте й ви дитину, яка живе всередині вас!
Адже в кожному з нас прихована невинна дитина.
Шукайте цього малюка… і полюбіть його всім серцем.
Він ніколи не підведе вас.
Коли ви відчуєте депресію, втому чи розчарування – зверніться до нього, обійміть його, міцно-міцно стисніть… і тримайте в обіймах доти, доки він не наповнить вас своєю життєвою силою та ніжністю.
Деколи достатньо кількох секунд, щоб відчути відновлення сил.
Спробуйте це зробити вже зараз, читаючи ці рядки.
Адже вам це нічого не коштуватиме.
Спробували?
Ви відчуваєте щось неймовірне?
Всередині нас Бог розмістив потужного безсмертного Духа.
Духа, який завжди може відновити та відродити нас.
… яке потребує інших
Щойно народившись, ми вже мали всередині себе все.
Розум, творчість і радість чекають на розвиток, щоб протидіяти викликам та перешкодам на шляху існування.
Неймовірно!
Річна дитина має мозок із потенціялом, який перевищує батьківський.
Вона нічого не боїться.
Вона може взятися за будь-яку справу.
Але це потужне створіння, на відміну від деяких тварин, при народженні і в перші роки життя не є самодостатнім і автономним. Дитина не вміє ходити, самостійно харчуватися, незважаючи на свій величезний потенціял, а батьки, вихователі і суспільство несуть за неї грандіозну відповідальність.
Саме від них залежить, чи ці потенціяльні можливості будуть розвинуті, скеровані, чи їх будуть поважати, а чи притиснуть, применшать і знищать.
Чи ці дорослі усвідомлюють, що вони перебувають поруч із таким дивовижним створінням, яке спроможне перейняти та опрацювати кожен їхній рух, підхід та поведінку?
Дитина – це сильне і сповнене життям створіння, але вона потребує тепла, близькости, реагуючи на все, навіть на мінімальні зміни в голосі матері чи непомітну зміну її настрою.
Здається неймовірним, але дитина є експертом емоцій.
Вона відчуває все. Вона відчуває, що за певним жестом немає привітности, тепла, любови, що одразу ж наповнює її смутком. Вона одразу ж втрачає свою життєрадісність, енергію та силу.