У ТІНІ НОВОЇ СВІТОВОЇ ПОТУГИ – Частина 4

Це моавське повідомлення про перемогу викликало в наукових колах велике зацікавлення. Деякі вчені навіть висловили припущення про підробку. Камінь разом із написом детально досліджують експерти з усього світу. Всі перевірки безсумнівно показують, що йдеться про історичний документ, про тогочасну звістку біблійного царя Меши з Моаву.

Це один із найдавніших письмових документів з Палестини, написаний бл. 840 р. до Р. Х. по-моавськи – на діялекті, що тісно споріднений з біблійною гебрейською мовою. Це була справжня сенсація.

Audiatur et altera pars – слід вислухати й иншу сторону!

Якщо бажаєш мати об’єктивну інформацію, завжди добре вивчити воєнні повідомлення обох супротивників. Тоді існує більша певність краще зрозуміти стан справ. У цьому особливому випадку, наприклад, біблійний опис та моавський текст чудово одне одного доповнюють. Стелла Меши додає ілюстрації, яких бракує і пояснює те, що залишається не зрозумілим у біблійній розповіді. У вирішальному пункті стела та Біблія говорять одне і теж: похід закінчився поразкою Ізраїля. Біблія детально описує початкові успіхи Ізраїля, які цар Меша обходить мовчанкою. На незручне завершення походу Біблія лише коротко натякає, а моавський цар втішається своєю перемогою. Обоє кажуть правду.

Для “кривавої води”, яка врятувала союзників в їхньому марші через пустельну місцевість від смерти зі спраги, один геолог знайшов природне пояснення. Якщо в туфі на Мертвому морі пробити заглиблення, то вони незабаром заповнюються водою, яка просочується з височин і має червоне забарвлення через особливості ґрунту. Ще сьогодні пастухи в східному Зайорданні в такий сам спосіб дістають собі воду.

* * *

“І Ізраїль загинув навіки” – звучить тріюмфально на стелі Меши. Під цим мається на увазі криваве знищення династії Омрі на троні Ізраїля. Царя Йорама вбили. Не залишилося в живих жодного члена правлячого дому, який через шлюб царя Ахава з фінікійською принцесою Єзавеллю сприяв поширенню ненависного культу Ваала в Ізраїлі (див. 2 Царів 9:24 і д.; 10:1 і д.).

До повалення династії підбурюють пророки Ілля та Єлисей і в 841 р. до Р. Х. воєначальник Єгу, вірний Ягве, стає царем (див. 2 Царів 9:1 і наст.). Жерців Ваала чекає доля родини Омрі – їх безпощадно вирізали (див. 2 Царів 10:25 і наст.). Як наслідок цього відбувається розрив із Фінікією.

Звістки про правління царя Єгу скупі: “За тих днів розпочав Господь відрубувати від Ізраїля частини, і побив їх Газаїл в усій Ізраїлевій країні…” (2 Царів 10:32). Увесь масштаб втрат і поразок можна пізнати лише з того біблійного місця, де йдеться про час Єгоахаза[1], сина Єгу: “А Сирія не позоставила Єгоахазові народу, як тільки п’ятдесят верхівців та десять возів, та десять тисяч піхоти, бо їх вигубив сирійський цар, і зробив їх порохом на топтання” (2 Царів 13:7). Кількість бойових колісниць царя Ахава скоротилася з  двох тисяч до десяти колісниць! Як же це було можливо?

Одному молодому англійцеві, Генрі Леярду, юристу і претенденту на посаду атташе в Константинополі, у 1845 році пощастило з першого разу. Він виїхав, маючи в кишені всього лише 50 фунтів стерлінгів, щоб дослідити один давній пагорб на Тигрі – тел Німруд. На третій же день він відкриває рештки палацу. Він закладає яму. Однак з неї витягують лише пісок, все нові маси піску. Коли яма сягає 20 м. глибини, Леярд змушений припинити роботи, оскільки його скупі фонди вичерпалися.

Роздратовано вантажить він свої нечисленні знаряддя на верблюдів, коли збуджені вигуки місцевих мешканців змушують його прислухатися. Один із них поспішно біжить до нього і кличе його на кінець рову, де з із золотистого піску ясніє щось темне. Лопати знову починають гарячково працювати і появляється на світло темно-чорне кам’яне страховище у формі обеліска. Леярд з любов’ю очищає знахідку від пилу та бруду. Тепер проступають рельєфи, зображення та написи у формі клинопису на кожній із чотирьох сторін.

Добре запакований і бережений, як зіниця ока, чорний камінь їде в річковому човнику вгору по Тигру, щоб бути представленим дуже здивованим панам із британського посольства в Константинополі. Якісь нещасні 50 фунтів принесли нечувані відсотки! Більше ніколи в історії археології не вдавалося з таким малим бюджетом відшукати таку цінну знахідку.

Повні гордощів, препаратори готують каменю достойне місце в Британському Музеї. Тисячі мешканців Лондона та вчених з Европи подивляють прадавнього свідка з далекої східної землі. Верхівка двохметрового чорного обеліска з базальту утворює храм-вежу з трьома сходинками. З подивом оглядають відвідувачі чудові рельєфи, розташовані по колу в п’яти рядах.

Розкішно одягнені царські постаті вирізьблені пластично, деякі особи в пошані зігнули голови перед постаттю правителя, припавши лицем до землі. Довгі колони носіїв навантажені коштовними скарбами: слоновими бивнями, змотаними на жердини рулонами тканин із оторочками, повними глечиками та кошиками. Серед тварин, яких ведуть із ними, увагу привертає слон із на диво маленькими вухами, також тут є верблюди, мавпи, антилопи, навіть дикий буйвол та таємничий одноріг.

Коли б хтось хотів спробувати витлумачити зображене на рельєфі, мусив висловлювати лише здогади, бо тоді ще ніхто на світі не міг читати клинописні тексти. Камінь залишався німим. А про асирійців навіть учені знають власне лише те, що про них повідомляє Біблія. На початку XIX ст. шумери та аккадці теж не були відомі, не знали навіть, що вони існували. “Одна скриня, величиною не більше квадратного метра, – пише Леярд, – повна невеличких списаних циліндрів, печаток та фрагментів текстів, які однак ніхто не міг систематично розташувати – оце й усе, що було в Лондоні з раннього часу Месопотамії”.

Лише роками пізніше, з перекладом тексту, виявиться, що чорний обеліск є монументом на честь перемоги царя Салманассара III[2] – сучасника і противника царя Ахава з Ізраїлю. Він прославляє безперервний ланцюг кривавих походів.

Цей перелік містить надзвичайно цікаві дані, що стосуються біблійного передання з того часу.

Тричі, у 6, 11 та 14 роках правління, асирієць при своїх завойовницьких походах на захід натрапив на коаліцію царів Сирії та Палестини. У поході вісімнадцятого року правління проти нього виступив однак лише один цар з цієї землі. Асирійські тексти називають як ворога лише біблійного царя Хазаела із Дамаску. Про колишнього союзника цього асирійського царя, Єгу з Ізраїля, тріюмфальний монумент дає важливу інформацію.

Другий ряд рельєфу показує довгу колону важко навантажених посланців у багато прикрашених туніках та гостроверхих ковпаках. Відповідний текст звучить так:

“Данина Яуа із Біт-Нумрі: срібло, золото, золоту посудину, начиння із золота, чаші із золота, відра із золота, свинець, скипетр для царя та деревину бальзамових дерев прийняв я від нього”.

“Яуа із Біт-Нумрі” це ніхто инший, як цар Єгу з Ізраїля. Асирійці називали Ізраїль “Біт-Нумрі”, що означає “дім Омрі”.

Ця вказівка з резиденції на Тигрі дає ключ для розуміння втрат територій Північного Царства Ізраїля в часи правління Єгу.

Малюнок 29. Данина царя Єгу Салманассарові III.

Данину сплачує лише той, хто добровільно здається, – від переможеного ворога беруть здобич. Єгу відпав від Дамаску і приніс асирійцям дарунки. За невірність давньому союзнику, за відвернення від Дамаску, Єгу та його синові Єгоахазу і, насамперед, народу Ізраїля довелося дорого заплатити. Щойно асирійці повернулися спиною до Сирії, як Хазаел із Дамаску почав війну у відплату проти Ізраїля. З яким результатом, повідомляє Біблія: “За тих днів розпочав Господь відрубувати від Ізраїля частини, і побив їх Газаїл в усій Ізраїлевій країніїх вигубив сирійський цар, і зробив їх порохом на топтання” (2 Царів 10:32; 13:7).


[1] 818-802 рр. до Р. Х.

[2] 858-824 pp. до Р. Х.

Попередній запис

У ТІНІ НОВОЇ СВІТОВОЇ ПОТУГИ – Частина 3

Наступний запис

У ТІНІ НОВОЇ СВІТОВОЇ ПОТУГИ – Частина 5