«Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську, і ні в чому не боячися противників; це їм доказ загибелі, вам же спасіння. А це від Бога! Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього, маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.»
«Тільки не показуй йому, що ти боїшся».
Тітка шепотіла слова мені у вухо, а великий пес біг вулицею і наближався до нас. Порада звучала фальшиво, бо я дійсно боявся. Мені було лише сім років, а рік тому маленька собачка вже укусила мене ні з того ні з сього. Що ж чекати від великого собаки?
Зіщулившись, я йшов поряд з тіткою. Пес зупинився біля нас, обнюхав усе навколо, а потім розвернувся і побіг геть. Він просто вирішив познайомитися. Якби він тільки знав, що я готовий був кинутися тікати, він би подумав, що з ним грають, і пустився б навздогін.
«Ні в чому не боячися противників», – пише апостол Павло до филип’ян (в. 28). Зараз супротивники Євангелія, зрозуміло, не такі прості, як великі пси. Те, що відбувається, частенько набагато тонше і небезпечніше. Як було в першому столітті в Середземномор’ї, так і тепер у Китаї, у Судані, та і в інших країнах безліч людей твердо мають намір викинути цю християнську нісенітницю геть і з цією метою готові зробити усе що завгодно. Та і на постхристиянському Заході сьогодні скептицизм і цинізм у нашій культурі надзвичайно сильні, причому не лише в газетах і на телебаченні. Християнам легко устрашитися, проте апостол Павло наполягає, що ми не повинні цього робити.
Чому ж? Невже в них не дістане влади заподіяти нам зло? І так, і ні. Як сказав Ісус, вони можуть убити тіло, але не душу. І Бог живий піклується про нас. Якщо точніше, то, як вважає апостол Павло, уся суть християнського життя полягає в тому, щоб жити з вірою в те, що Ісус вже став Царем і Господом усього всесвіту. Більша частина світу ще не знає про це, так що віруючий християнин неминуче йтиме не в ногу з усім оточенням, і звідси слідує нерозуміння, ворожість і навіть переслідування.
І тому тим більш важливо, щоб поведінка християн на людях була бездоганною. Вона, як пише Павло, має відповідати Євангелію. Не можна допускати, щоб про них говорили, ніби вони неввічливі, грубі і нешанобливі. Сусіди повинні знати, що християни – чесні, надійні, добрі навіть у тому випадку, якщо хтось їх у чомусь звинувачує чи піддає нападкам. Вони повинні жити без страху і не ховатися у відрізаних від всього світу притулках, де б вони могли в ізоляції вирощувати свою віру, не звертаючи уваги на весь інший світ.
У той же час вони повинні підтримувати тверду єдність духу і рішучість, працюючи спільно, як члени однієї команди, рівно бажаючі виграти боротьбу. Саме це означає вираз «борючись однодушно за віру євангельську». Належна поведінка і спільний подвиг за віру послужать знаком усім супротивникам: «Ми не боїмося». І це посилання вже саме по собі стане частиною євангельської проповіді. Також і іншим християнам воно послужить сигналом про те, що вони вже належать прийдешньому Царю Ісусу, а їх супротивникам – що починається новий світ, де погрози світу старого вже не діють.
Ця думка настільки важлива, що варто зупинитися на ній детальніше. У тому світі, де жив апостол Павло, звичайною була ситуація, коли командування великою армією могло бути передане іншому воєначальникові, який почне вимагати інших моделей поведінки та інших методів ведення війни. Щоб нові вимоги дійшли до кожного воїна і стали виконуватися ними, знадобиться час, але багато ветеранів вважали за краще б зберегти вірність колишньому воєначальникові. Але той, хто зрозумів, що новий воєначальник – серйозно і надовго, і, отже, доб’ється свого, зрештою отримає перевагу. І вже той факт, що вони стримують своє невдоволення, у твердій упевненості, що нові порядки встановлені твердо, послужить сигналом іншим співтоваришам, які все ще сумніваються: з неминучістю доведеться змиритися.
Так або приблизно так вірив і апостол Павло. Ісус Христос – новий Цар, але більшість людей доки цього не розуміють. Але ті, хто вірить у Нього, повинні триматися твердо і зберігати Йому вірність, бо одного прекрасного дня весь світ Його визнає як Царя і Господа. І вже сама ця твердість, ця вірність послужать знаком – звісткою – іншим людям, що християни сповіщають істину.
Також і їх страждання, які, – рано чи пізно – настають неминуче, якщо вони дійсно вірні Ісусу. Весь світ, усі супротивники Євангелія ополчаться на вірних християн за те, що вони не такі, як усі, за те, що йдуть не в ногу. Спробуйте сказати людям, що мають вагомі інвестиції в країнах третього світу, що одна з основних євангельських вимог – прощати борги, і відчуєте на собі їх гнівну або зневажливу реакцію. Спробуйте сказати людям, які упевнені, що мають право нав’язувати решті світу свої військові рішення, або ж тим, хто заробляє колосальні гроші на виготовленні та продажі зброї, що Господь Ісус Христос виступає за принципово інші способи залагоджування конфліктів. Спробуйте сказати людям, які загрузли в розпусті, що Господь Ісус Христос призвав їх використовувати тіло так, щоб не осоромити Творця всесвіту. Чи, як у випадку апостола Павла, спробуйте сказати «Ісус Христос – Бог» під самим носом у тих, хто живе за принципом «Цезар є бог».
Перед яким з євангельських питань стоїть зараз ваша община? У чому саме вам і вашій церкві важливо стримати свої почуття і угамувати страх перед лицем супротивників?