Хвороба є передвісником смерти, якщо вона медично невиліковна. Бунт людини проти неї є частиною законного бунту проти смерти. Хвороба разом зі стражданнями, що часто її супроводжують, стражданнями моральними й фізичними, передвіщає доволі далеку чи доволі близьку смерть. Тому вона часто є нагодою бунту проти зла.
Випадкова смерть, яка приходить раптово, є таким потрясінням, що не обов’язково залишає часу на бунт. Не виглядає, щоб люди, яким удалося вижити в значній автомобільній аварії і які були на волосині від смерти, відчули почуття бунту. Вони відчули радше щось подібне до заглиблення в себе і побачили своє минуле в пришвидшеному темпі за кілька митей аварії. Зате хвороба, яка залишає людині значно більше часу і часто є повільним згасанням, зазвичай викликає бунт як фізичний початок смерти, а особливо тоді, коли то не якась виліковна хвороба, а тривала, і медицина передбачає фатальний її кінець.
У такому разі бунт є дуже болісний: з одного боку, людина знає, що смерть є природною, бо, як і тварини, ми маємо тіло, яке зношується, старіє, а отже занепадає з часом, а з іншого боку, людина відчуває, що володіє безсмертною душею, а отже ніби невиразною, вписаною в її єство обітницею, що її тіло також братиме участь у цьому безсмерті.
Отож саме через хворобу людина опиняється перед скандалом зла. Упродовж хвороби вона часто проходить через дві фази: спочатку звинувачує Бога, дорікає Йому за свою хворобу і каже: «Чому Ти дозволяєш, щоб я хворів. Якщо Ти добрий, якщо Ти справді існуєш, то чому ж тоді я страждаю, чому я хворий, чому згасаю, чому наближаюся до смерти?» Згодом наступає друга фаза: звинувачення повертаються проти самої людини. Усвідомлюючи, що у звинувачуванні Бога, звалюванні на Нього відповідальности за свою хворобу є трохи пихатости, людина починає вважати винною себе: «Що ж я такого зробив, Боженьку, за що мені така кара?» Скільки разів чули ми ці слова з вуст важко хворих: «За що Бог мене так карає? Яка моя провина?» А що провини є в кожного з нас, то за кожним легко знайти усякі гріхи, за які, як нам здається, нас і покарано.