«Він – камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.». Дії 4:11-12
Прийшла людина, яка сказала: «Час сповнився…». Потрібна неабияка мужність, щоб сказати таке іншим. Хто може претендувати на такі слова?
Святий Іван Богослов у Першому посланні повторює: «Діти остання година!» (2:18). Цю людину, яка спокійно і впевнено займає центральне місце в історії, звати Ісус з Назарету.
З Ним неважко познайомитися. Це не є безтілесна легенда. Це – досконала людина з матеріяльним тілом, і тому коли ми говоримо про неї, то вживаємо термін «втілення».
Отож з Христом можна зустрітися, як і з будь-якою іншою людиною: завдяки п’яти почуттям.
Це легко зрозуміти вже з першої вирішальної зустрічі, яку описує євангелист Іван: «І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш? Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої.» (Ів. 1:37-39).
Одна людина
«Ходіть і побачте!»: все дуже конкретно. Щоб зрозуміти Його, потрібно піти за Ним, подивитися в Його очі та жити з Ним.
Доторкнутися, відчути – все, як у людей.
Тож кого побачили ці двоє?
Людина, історію якої в двох словах можна було б описати так:
- Син матері, Який народився в глухому містечку.
- Виріс в іншому місті, працюючи теслею до тридцяти років. Потім Він протягом трьох років ходив і проповідував.
- Не написав жодної книги.
- Не обіймав жодної громадської посади.
- Не мав родини і дому.
- Не вчився в університеті.
- Ніколи не відходив від рідних місць більше, ніж на триста кілометрів.
- Не зробив нічого такого, що могло б асоціюватися з успішною особистістю.
- Єдиним Його рекомендаційним листом був Він сам.
- Йому було лише тридцять три роки, коли громадська думка обернулася проти Нього. Його друзі втекли. Його було продано недругам, після чого Він пройшов через суд, який був суцільним фарсом. Його розіп’яли на хресті між двома злодіями.
- Коли Він помирав, Його кати розігрували в кості одяг, який був єдиною Його власністю. Після смерті Його поховали в гробниці, яку надав для цього один співчутливий друг.
- Два дні опісля ця гробниця була пустою.
Минуло двадцять століть, і тепер ця людина є центральною постаттю в історії людства. Жодні армії чи флотилії, парламенти чи монархи, науковці та мислителі, взяті всі разом, не вплинули на життя людини так, як це одне приховане життя.
Його ніхто не вигадав. Ісус з Назарету існував насправді й жив у визначений період історії в добре відомій країні. Він залишив по Собі сліди, в яких неможливо сумніватися. Багато відомих і авторитетних учених дослідили навіть найбільш приховані куточки історії, археології та античної літератури.
Зрештою, існують ґрунтовні документи, що дозволяють визначити своєрідний, більш ніж задовільний, identikit, який не ріже очі скептиків чимось надприродним.