Хто і до кого взиває в молитві: людина чи Бог?

Молитва – це діялог. Іноді людина просить про щось у Бога, а іноді й Бог про щось її просить. Місія великих пророків завжди починається з Божого заклику. Єремія відчув, що його покликано: «Ще поки тебе вформував в утробі матерній, – сказав йому Бог, – Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам». А Ісаї Бог сказав: «Іди, і скажеш народові цьому». Так само і молода дівчина з Назарету Марія була покликана стати Матір’ю Спасителя. І вже в наші часи – мати Тереза. Вона вчителювала в одній з калькуттських шкіл і була покликана опікуватися бідними людьми з вулиці. Її потребував Бог, щоб через неї Він міг передати Свою турботу і любов.

Молитися – це й певною мірою ризикувати. Бог завжди може про щось попросити. «Боже, піклуйся про біженців, безпритульних, наркоманів, знедолених і жертв насилля», – промовляв хтось у своїй молитві. А Бог відповів: «Я хочу попросити тебе про те ж саме!». Бельгійський кардинал Суененс говорив: «Потрібно молитися не доти, доки Бог не почує нас, а доти, доки ми не почуємо, чого хоче від нас Господь».

Попередній запис

Чому для молитви важливою є тиша?

Наступний запис

Що означає адорувати?