Як нас навчає історія пророка Іллі (1Цар. 19:9-13), Голос Бога більше схожий на шум легкого бризу, аніж на ураган. Якщо галасу забагато, людина не може відрізнити Його голос. Щоб заглибитися в себе, потрібно враховувати все. Це зробити нелегко, відволікти може найменша дрібничка. У Тезе, селищі в Бургундії, куди молодь з’їжджається на молитву, після співів та читання Божого Слова, відбувається час мовчанки. Тисячі молодих людей, що сидять на підлозі великої церкви Примирення мовчать усі разом. Ніхто не промовляє жодного слова. Це створює дивовижне єднання. Бо їх об’єднує Хтось більший за них.
Іноді можна почути, що молитися означає наповнювати своє єство. Але також було б справедливим сказати, що це також є звільненням місця. Бо й справді, голова й серце людини так переповнені непотрібними речами. Іноді нас замешкують негативні почуття: гнів, ревнощі, заздрість. А також існує весь цей зовнішній галас – картинки з телебачення, журналів, реклами… які заполонюють наше повсякдення. Існують усі ці речі, яких людина дуже бажає, або божевільні мрії стати найкращим, найзначнішим, найсильнішим. Час від часу було б корисним проводити «велике прибирання», бо все це заважає людині бути самою собою.
«Звільнити місце» означає наповнитися присутністю Божою. Тоді людина більше не є захаращеною, вона є замешканою Богом. Вона більше не перебуває в стресі, напрузі, її заповнює велике умиротворення. Це знак, який не обманює – з нею перебуває Бог.