Час з Ісусом (закінчення)

Багато років тому, коли був у семінарії, я пішов на обід із кількома монахинями, і вони мене спитали: «Ларрі, ти знаєш про один із дарів, який Бог тобі дав?»

– Ні, сестри, – відповів я.

– Це – свята зухвалість, – повідомили вони мені.

Можете собі це уявити? Це один із дарів, які маю. Я зухвала людина. Не всі з нас будуть прикладом усіх якостей Ісуса, але оскільки ми є членами Тіла Христового і кожен із нас є іншою частиною, то кожен із нас візьме певні якості Ісуса і буде їх прикладом.

Протягом наступних шести місяців, коли ти читатимеш Євангеліє, спробуй побачити, які якості Христос закликає тебе набути. Занотуй характеристики та якості Ісуса в записник. Тоді запитай Його, до яких із цих якостей Він тебе закликає, щоб ти ними жив.

Для кожного з нас цей список якостей буде інакшим. Деякі з них будуть у нас усіх. Наприклад, ми покликані бути чоловіками любові, правда? Але кожен із нас буде чоловіком любові по-своєму. Дехто з вас є набагато лагіднішим, ніж інші, коли це стосується любові.

Для мене лагідність є великим даром, але я його маю лише в сповідальниці. Мене вбиває бути лагідним. Це йде проти всього, що в мене всередині. Це не є частиною мого стилю. Але часто Він закликає мене облишити мій стиль, а іноді каже мені відійти і не заважати, дозволити Йому бути лагідним через мене.

Від Ісуса апостоли навчилися молитися. Вони Його конкретно попросили: «Господи, навчи нас молитися» (Лк. 11:1). Вони були людьми відкритими до того, щоб навчитися чогось нового. Чим більше ти зростатимеш у мудрості, тим більше знатимеш те, чого не знаєш. Завжди знайдеться ще багато чого, у чому можемо зростати. Якщо св. Іван та св. Петро могли запитати в Ісуса, як молитися, чому ж ти не можеш сказати: «Добре, Господи, навчи мене молитися. Навчи мене бути чоловіком»?

Апостол Петро був чоловіком. Він був грубим, різким. Він також був грішним. Він зрадив Ісуса, однак Бог все одно обрав Його, щоб вести Його Церкву. Між Петром та Юдою існує дуже незначна різниця, окрім однієї деталі: покаяння. Обоє зрадили Христа, однак різниця в тому, що один грішний чоловік, Петро, покаявся. Юда впав у відчай. Деякі люди впадають у відчай у своєму слідуванні за Христом, замість того, щоб жити життям покаяння. Юда і Петро обоє роками сиділи в ногах Ісуса. Навіть попри те, що вони сиділи біля ніг Ісуса, вони все одно впали. Лише тому, що ти проводиш час з Ісусом, не означає, що ти станеш досконалим. Коли ти і я йдемо за Христом, ми завжди будемо мати життя покаяння.

Для своєї першої Служби після висвячення я вибрав уривок з Євангелія від Івана 21:15-19, в якому розповідається про події відразу після Воскресіння. Ісус уже на той час об’явив Себе, і в цьому вірші Він відводить Петра вбік, бо Петро відрікся його тричі. Ісус хоче, щоб Петро відчув покаяння, але також, щоб він відчув відкуплення. Ісус не просто прощає Петрові, Він відновлює Петра.

Ісус же міг сказати: «Добре, Петре, ти все ще можеш бути одним із Моїх послідовників, але ти справді напартачив, отож ти підеш на дно бочки і сидітимеш там вічно. Можеш просто собі продовжувати їсти бруд решту свого життя». Не це робить Ісус. Він відновлює Петра до лідерства, бо в Петра було серце, сповнене покаяння.

Іноді, коли перебуваю десь на місії, людям здається, що в мене є все. Я їм кажу, щоб вони просто запитали в моїх парафіян, і ті скажуть, що отець Ларрі може бути повним бовдуром. Вони вам скажуть, що я постійно потребую покаяння, щоб бути відновленим благодаттю Божою.

Коли ми падаємо, нам потрібно знову піднятися благодаттю Божою. Те саме стосувалося і Петра, про що ми читаємо в Євангелії від Івана 21:15: «Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене більше цих?» Він його запитує те саме тричі. Так само, як Петро тричі відрікся Христа, тепер йому тричі дається можливість знову підтвердити свою любов до Ісуса: «Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!» (Ів. 21:15-17).

Що ти робиш, коли Ісус ставить тобі це ж запитання після того, як ти впав? Надто часто, коли люди падають, вони кажуть, що вони ні на що не здатні і зосереджуються лиш на собі та своїх слабкостях. Ісус цього не робить. Він лише запитує в Петра: «Чи ти любиш Мене більше цих?» (Ів. 21:15).

Коли ти йдеш на Сповідь, Ісус ставить тобі те саме запитання. Петро відповів: «Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!». На що Ісус сказав: «Паси ягнята Мої!» (Ів. 21:15).

Казати, що ти любиш Бога – це одне, але Бог хоче, щоб ти це доводив служінням Його людям. Ти повинен служити. Тим, що ти є свідком і навчаєш інших істини, даєш їм життя вічне.

Частиною нашої роботи, як свідків, є наповнювати інших людей правдою про Ісуса Христа. Чи ти соромишся Ісуса Христа, чи твоєю метою є проповідувати Євангеліє та змінювати світ? Якщо б Ісус тобі сказав: «Якщо ти любиш Мене, то я хочу, щоб ти пас Мої вівці», не відповідай: «Дай мені любити Тебе так, як я цього хочу».

Пасіння Божих овець починається з твоєї сім’ї, потім – з твоїх друзів та колег по роботі. А тоді воно поширюється на весь світ. Ісус продовжує у Євангелії від Івана 21:18, кажучи: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш». Іван каже нам, що Ісус визначав, яку смерть матиме Петро для того, щоб прославити Бога. Коли Ісус закінчив говорити до нього, Він сказав: «Іди за Мною!» (Ів. 21:19).

Ми повинні повернутися до першого рядка цієї книги: «Ти помреш». А тепер запитай себе: «Чи моя смерть прославить Бога?» Чи, може, вона прославить тебе, чи прославить те, заради чого ти працював, чи прославить твою компанію? Кого прославить твоя смерть? Ісус сказав Петрові, що для того, щоб він був чоловіком, йому доведеться служити Христові все його життя. Ісус сказав: «Іди за Мною». Іди за Ісусом до хреста.

Панове, ми змінюємо світ тим, що ідемо за Ісусом Христом кожного дня, тим, що прославляємо Бога та живемо по суті. Католики мають таку схильність, що в них дуже гарно виходить бути присутніми, однак це є лише дотримання половини того, що нам заповів Ісус, коли сказав: «Ходіть і побачте!» (Ів. 1:39). «Добре, Ісусе, я піду і буду там». Чудово, панове! Але нам потрібно продовжувати йти.

Попередній запис

Час з Ісусом

Наступний запис

Приводити людей до Христа