У Нього було навіть багато друзів! Деякі з них були ближчими – це були дванадцять апостолів. Євангеліє згадує їхні імена, бо кожен з них був покликаний особисто. Напередодні Своєї смерти Ісус сказав їм: «Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця.» (Ів. 15:15).
Дехто з них слідував за Ісусом, хоч не був настільки до нього приближеним, це були Його учні. Євангеліє називає число – 72. Їх також Ісус відрядив з місією. А також була громада, на яку Ісус міг розраховувати, у кого Він міг поїсти, відпочити… Всі Його друзі вважали Його Вчителем, якого було радісно слухати, бо Він так гарно розповідав про Бога. Одного дня Ісус зупинився в домі Марти і Марії (Лк. 10:38-42). Перша з них клопотала на кухні, щоб приготувати Йому смачний обід, тоді як друга, Марія, сиділа в ногах Ісуса і слухала Його. В якийсь момент Марта відчула свого роду заздрість: «Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.». А Ісус відповів їй з гумором: «Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї».
Дружбу Ісус сприймав серйозно: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:13). Бо й справді, Він усе віддав їм, навіть власне життя.