Один із насмішників якось запитав у проповідника, як він натягне сорочку на крильця, коли потрапить на небо. Пастор відразу ж розкусив цього «агнця» і відповів: «Я б на Вашому місці цікавився, як вам натягнути ковпак на ріжки». Нещодавно я сам слухав слова проповідника про те, що всі люди прийдуть у Царство Небесне. Такий проповідник більше піклується про передачу Господеві набожних мерців, аніж про звістку Євангелії.
Маркус д’Аржансон так відповів на репліку про те, що вмирати важко: «Однак, наскільки мені відомо, це з кожним трапляється».
Частенько в людини після подібних проповідей створюється уявлення про Бога, як про доброго дядечка, який лише через свою добросердість нікого конкретно не засудить. Але де про це написано в Біблії? Це лише наша духовна омана!
Для деяких людей Бог став невидимою силою, в якої можна в скрутну годину попросити підтримки – і все буде зроблено. У мене часто складається враження, що багато людей потребує Бога лише в дні невдач. А потім вони відкладають свої стосунки з Ним у довгий ящик: нехай полежать, поки не почнуться проблеми, не з’являться вороги тощо.
Мені здається, що таке наше уявлення про доброго «Боженьку» з’являється ще в недільній школі, коли нам розповідають історії про милого Ісусика в довгих шатах, з густою бородою й у запилених сандаліях. Але про те, що Ісус сказав конкретним людям, що вони суть «рід лукавий і перелюбний» (Мт. 12:39; 16:4; 17:17), багато навіть не має уявлення.
Біблійні слова про Бога, який судить і карає, вочевидь, не відповідають нашому уявленню про Нього. У храмах лише зрідка ми чуємо, що кожна людина повинна нести відповідальність перед Богом за свої слова й учинки. А якщо й наважиться священик про це сказати, поруч із ним завжди знайдуться люди, готові піддати його думки нищівній критиці.
Переважає також думка, що Господь добрий і милостивий, а також чоловіколюбивий, усе пробачає. Існування такої думки для багатьох згубне. Однобічне тлумачення Євангелії породжує сумне явище: порожні храми. Як у минулому, так і нині багато людей у недільний ранок віддає перевагу звичним повсякденним справам, замість того, щоб почути Слово Боже.