«Небезпека починається тоді, коли закреслення цифр перетворюється в залежність. Людина може потрапити в залежність від усього, отож, і закреслювання цифр у надії на виграш теж може стати залежністю», – роздумує о. Марцін Радомський.
Лотерея сама в собі не є чимось поганим. У такі ігри можна вкласти великі гроші, а водночас вони дають дуже малий шанс на виграш. Небезпека починається тоді, коли закреслення цифр перетворюється в залежність. Людина може потрапити в залежність від усього, отож, і закреслювання цифр у надії на виграш теж може стати залежністю. Сама по собі спортивна лотерея є чимось морально нейтральним. Проблема починається тоді, коли людина починає зловживати. Шанс на те, щоб виграти великі гроші, дуже малий, отож, дуже багато людей грають у лотерею заради розваги. Але коли людина починає цим жити, і лотерея стає єдиною надією на вирішення її фінансових проблем, на утримання родини, то невдовзі це може перетворитися в манію. І це погано, бо життєві вибори людини перестають бути вільними. Вони продиктовані підбором відповідних номерів, слідкуванням за розіграшами тощо. Людина, щоб збільшити свої шанси, купує щораз більше лотерей, знову і знову вгадує, які саме цифри слід закреслити… і внаслідок цього щораз більше починає тим жити. І тут уже маємо справу зі залежністю, тобто моральним злом.
Кожна залежність відриває людину від дійсности, не дозволяє їй нормально функціонувати в реальному світі, втягує у віртуальний світ. Хтось, хто починає жити лотереєю, живе у світі віртуальних чисел, якими керує випадковість, хаос. Звичайно, мені траплялося зустрічатися з людьми, які закреслюють цифри в лотереї згідно з якимись складними математичними обчисленнями, але це є їхньою раціональною відповіддю на те, що видається нераціональним. Важко раціонально відповісти на щось, що видається нераціональним. А тут людина раціонально задіює свій мозок у щось нераціональне.
А якщо хтось керується у своїй грі нібито добрими мотивами? Це цілковиті нісенітниці, бо якщо хтось ставить добрі вчинки в залежність від випадку, від можливого виграшу, а не від своїх прагнень та можливостей, то тут не може бути й мови про якусь благодійність. Бо благодійність базується на тому, що людина ділиться тим, що має, а не чимось, чого не має, хоча дуже хотіла би мати. А тут все залежить від сліпого випадку! Без свого вкладу я очікую на щось, чим мав би ділитися. Тут не йдеться про жодне милосердя чи благодійну діяльність, це звичайнісінька калькуляція.
Я також ризикнув би ствердити, що такий підхід може бути своєрідним торгуванням з Богом: якщо Він допоможе виграти, то і Йому щось дістанеться, бо я зроблю добрий вчинок. «Господи, допоможи мені виграти, і я дам частину грошей на потреби бідних дітей або на побудову храму». Таке мислення притаманне посередній ментальності гендляра, це перефразування відомого: «Богу – свічка, а чорту – кочерга». Милосердна людина, коли ділиться тим, що має, відчуває, що в неї чогось стало менше. А той, хто виграв у лотерею мільйон і віддасть половину, навіть не відчує, що в нього чогось стало менше.
А що робити, коли хтось постійно закреслює цифри, сподіваючись вирішити свої фінансові проблеми або поліпшити життєві умови? Зазвичай фінансові проблеми так не вирішуються, бо дуже легко можна відірватися від дійсности. Якщо хтось шукає вирішення фінансових проблем, нехай просто почне працювати і знайде спосіб, як можна заробити ці гроші, а не вкладає кожну копійчину в щось, що не дає жодної гарантії на прибуток.
Як виглядає справа власників лотереї, які отримують величезні прибутки з того, що маніпулюють людською наївністю та сподіванням на виграш? Ну що ж, у них все чудово. Так само, як із власниками великих алкогольних чи тютюнових корпорацій, які втягують людей у різноманітні залежності. Те саме стосується і власників казино. Адже відомо, що цей бізнес багатьох людей доводить до психічної і навіть фінансової кризи, хоча маніякальне заповнення лотерейних квитків теж коштує чималих грошей.