«Моральна проблема виникає тоді, коли довкола особи, яка відчуває потребу змінити стать, стоять радники, які переконують її, що таке рішення – єдине правильне і можливе, а ще обіцяють, що все зміниться на ліпше і вона буде щаслива», – роздумує о. Яцек Норковський.
Проблема транссексуалізму полягає в тому, що конкретна особа не сприймає свого тіла, навіть з’являються формулювання, що вона «душиться у своєму тілі». Жінка, тіло якої має всі жіночі ознаки, переконана в тому, що повинна бути чоловіком і мати чоловіче тіло.
Під час свого душпастирського служіння я зустрівся з особою, яка переживала саме таку драму. Часто особи з такими проблемами шукають допомоги в різних місцях і стикаються з пропозицією змінити свою стать. Це полягає лише на фізичному уподібненні жінки до чоловіка чи чоловіка до жінки. Однак постає питання, чи після такої зміни, трансформації ця особа буде щасливою, чи буде задоволена своїм рішенням, чи в її душі запанує мир і спокій, якого вона так прагнула.
Якщо спостерігати за такими випадками, то можна помітити, що хірургічна зміна статі не вирішує проблеми, бо в тих осіб залишаються проблеми зі сприйняттям самого себе. Також треба пам’ятати, що такі операції – це своєрідне калічення тіла, адже жодна операція не може радикально змінити стать людини.
Також виникає потреба тривалого приймання гормонів, які спричиняють в тілі людини потрібні зміни, а це може шкідливо впливати на людський організм, зокрема на психіку. Отже, зміна статі не минає безслідно для здоров’я людини, це вчинок проти свого тіла, яке ми зобов’язані шанувати. Справа неприйняття свого тіла – це не вигадана проблема, транссексуалісти не видумали собі цього. Це складна хвороба, часто вона є наслідком багатьох факторів. Але суть у тому, що медичні організації мають намір викреслити транссексуалізм з переліку хвороб. Зрештою, подібне відбулося і з гомосексуалізмом, який Всесвітня організація охорони здоров’я викреслила з переліку хвороб. Це банальне приховування проблеми.
Моральна проблема виникає тоді, коли довкола особи, яка відчуває потребу змінити стать, стоять радники, які переконують її, що таке рішення – єдино правильне і можливе, а ще обіцяють, що все зміниться на ліпше і вона буде щаслива. Тому часто трапляється, що більша провина та відповідальність лежить саме на таких порадниках, аніж на самих особах, які наважуються змінити стать. Переконувати людей у тому, що немає жодної проблеми, щонайменше недоречно, бо проблема є і, як мені видається, саме в такому напрямку і формулюватимуться наступні постанови Церкви в цій справі.