Як дізнатися, чи можна створити сім’ю з людиною, з котрою зустрічаєшся?
Найважливіше рішення, що його приймає людина у своєму житті, – це йти за Богом. Наступне, не менш важливе, – це твоє покликання. Тож маєш пересвідчитися, що твоїм вибором керує Бог. Говори з Ним про свої мрії, радощі, турботи й побоювання. Не раз можна зустріти людей, котрі самі обирають майбутню другу половину, заручуються з нею, а вже по тому просять благословення в Бога та у своєї родини. Спробуй учинити інакше: почни від Бога й сім’ї – то й справи йтимуть спокійніше.
Розмірковуючи над тим, чи належить пов’язати життя з конкретною особою, маєш дати самому собі щирі відповіді на такі п’ять практичних запитань.
По-перше: Що є основою вашої дружби? Дуже легко відчувати близькість до іншої особи, коли ви з нею пов’язані фізичною інтимністю, але наскільки щиро ти можеш сказати, що ти знаєш цю людину? Що сильніший вплив на ваші взаємини мала фізична інтимність, то більше треба відступити, щоб дати правильну оцінку цим стосункам. Тілесна близькість затуманює нашу здатність до тверезих та неупереджених оцінок. Це є однією із сильних сторін повної фізичної єдності подружніх пар – вона їх чинить менш критичними одне до одного. Водночас таке «запаморочення» хоч і допомагатиме життю в подружжі, але не сприяє правильному вибору та розпізнанню перед шлюбом.
Будьте чесними, придивляючись до того, що насправді вас поєднує. Чи це не бажання приємності та емоційного задоволення? Чи нема у вас нездорової залежності, коли один із вас (чи обоє), сотворивши із подружнього життя собі кумира, очікує на розв’язання власних проблем із самотністю? Як вам вдається впоратися з тим, що у вас є різним? Чи можете ви любити одне одного також і тоді, коли в чомусь не погоджуєтеся між собою, чи вас можуть роз’єднувати маніпуляції, гнів та почуття провини, які слід було б з’ясувати? До шлюбу зовсім не важко поводитися доброчесно, тож необхідно переконатися, що ви бачили одне одного, так би мовити, без масок. І нарешті, чи існують між вами справжні романтичні почуття? Не йдеться про те, щоб весь час бути закоханими одне в одного до нестями. Для більшості людей не є проблемою брак почуттів, а втрата здорового глузду. Хтось на це може сказати, що романтичні почуття – не найголовніше в житті, та коли їх зовсім немає, це вже серйозна причина замислитися. Мусите чесно подивитися на вашу ситуацію в цьому питанні.
По-друге: Чи однакової думки ви обоє щодо майбутньої родини? Може, хтось хоче мати єдину дитину, а інший мріє про повну хату дітей? Чи один із партнерів хоче дітей одразу, а другий волів би ще почекати років із десять, перш ніж замислюватися про нащадка? Якщо ваші мрії різні, то саме зараз і є слушний час, аби відверто все обговорити.
Ще важливіше спитати в себе, чи твій обранець буде добрим батьком. Чи не має він звичок або рис характеру, що руйнують шлюб і родину, – таких, як уживання наркотиків, надуживання спиртним, порнографія, висміювання інших, злість, зосередженість на самому собі чи схильність до порушення подружньої вірності?
По-третє: Чи готовий ти матеріально до того, щоб мати родину? Книга Приповістей радить: «Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім» (Пр. 24:27). То й нам не належить прагнути подружніх стосунків раніше, ніж будемо спроможні забезпечити родину. Ніхто не каже ще перед одруженням відкладати кошти на вищу освіту для майбутніх дітей, але твоє становище має бути достатньо стабільним, щоб ти міг брати на себе ту величезну відповідальність, яка лягає на нас разом із благословенням батьківства.
По-четверте: Якою є віра твого майбутнього супутника (супутниці) життя? Чи провадите ви одне одного до Бога? Чи ваші взаємини зосереджені навколо Бога? Чи не належите ви до різних віросповідань? Може, він або вона взагалі є невіруючим? Біблія не радить укладати шлюб із невіруючим (див. 2Кор. 6:14), адже подружнє життя й без того є досить складним, щоб його ще більше ускладнювати відмінностями в тому предметі, що має бути основою спільного життя. Коли один із вас ходить до католицької церкви, а інший – до котроїсь іншої з християнських конфесій, вам навряд чи вдасться уникнути серйозних випробувань, що виникають внаслідок цього. Церква дозволяє мішані шлюби, але застерігає про труднощі, котрі в них виникають.
Чоловік і жінка мають бути здатні разом учинити для Бога більше, ніж кожен із них окремо. Вони мають утворити єдність і, щоб бути плідними, бачити перед собою одну мету. Тому віддай усе Богові в молитві й довірся Йому, нехай Він сам тебе провадить. Деякі пари помилково відмовляються від того, щоб просити Бога вказати їм правильний шлях, інші впадають у крайній спіритуалізм й ані кроку не рушать без численних знаків із небес. А Господь прагне твоєї довіри. Довірся Йому. Щоб прийняти добре рішення, скористайся з усієї мудрості, котру матимеш.
По-п’яте: Що говорять твої друзі та родичі? Звісно, простіше за все було б відокремитись і не шукати поради в тих, кого вам дав Бог, – у друзів і в родини. Та саме вони найкраще знають твої звички, твій душевний стан, твої мрії та ще багато того, що б ти бажав лишити таємницею. І вони, попри все, люблять тебе й багато чого доброго можуть тобі підказати.
Перед закінченням університету я зустрічався з однією молодою жінкою, і ми з нею вирішили побратися. Я зустрівся з її родиною, аби поговорити про наші надії. Вони схвалили наші взаємини, але зі шлюбом попросили зачекати кілька років. Я тоді був дуже вражений і страшенно переймався тим, що вони не бачать, як сильно ми любимо одне одного, та їхня мудрість перемогла, а потім виявилося, що Господь приготував для нас різні дороги. Її родина справді була дуже мудрою і знала, що коли ми хочемо бути разом, то потребуємо молитви й терпіння в очікуванні слушного часу.
Зрештою, про подружжя ще багато чого можна сказати, та пам’ятай одне – що це має бути дуже добре обміркований стрибок на глибину з глибокою вірою в серці. Тобі треба буде ретельно обміркувати всі згадані вище питання й багато інших, молитися про це – і вирушати вперед. До шлюбу можна лише почасти пізнати іншу людину, адже пізнання людини – це дорога завдовжки в ціле життя. І сильні, і слабкі риси людини видно в шлюбі набагато краще, ніж будь-коли раніше. Тому розчарувань не вдасться уникнути, але завжди їх можна випереджувати надією.
Коли настануть труднощі, – а вони настануть обов’язково, – вони випробують і підтвердять вашу любов. Родинне життя – це не безконечний яскравий роман, і воно потерпатиме від проблем рівно настільки, наскільки ти очікуєш, що воно буде втіленням казок та мрій. Коли перше захоплення минає, декому може спасти на думку, що побрався не з тією людиною. Почасти з цієї причини на перші кілька років спільного життя припадає так багато розлучень. Дуже прикро, що молоді пари виявляються зовсім не приготованими до того, аби дозволити своїм взаєминам перевести подих. Усім нам так часто бракує віри, коли в якийсь момент життєва мудрість проситиме лише спокійного відпочинку. Любов у такий спосіб зростає, але ця любов дещо спокійніша за ту, яку обоє переживали на початку знайомства. І, на превеликий жаль, небагато знаходиться тих, хто довго, самовіддано й терпляче плекає кохання, аби згодом побачити його розквіт.
Міцне подружжя утворюється не внаслідок чудесного віднайдення ідеальної людини, це завжди плід любові до недосконалої людини, з якою укладено шлюб.
Тож не дозволяй собі розчаровуватися, коли зауважиш у своєї другої половини якісь вади чи дражливі риси, котрі раніше не впадали тобі в око. Кажуть, після весілля чоловік засмучується через те, що жінка змінилася, а жінка – через те, що чоловік змінюватися не хоче. Та коли недоліки стають явними, не варто наполягати на «виправленні» своєї другої половини. Адже ми одружуємося з людиною, а не з проектом. Пов’язуємо життя з реальною особою, а не з ідеальним образом. Тільки коли облишимо вигадані ідеали й почнемо приймати і любити нашого супутника життя таким, яким він є, саме тоді і ввійде до нашого життя новий вид любові – любові найглибшої та найповнішої. Як сказав одного разу мій приятель: «Я одружився з нею, бо любив її. Тепер я люблю її, бо одружився з нею».
І лише коли двоє розуміють усі ці засади, вони є достатньо зрілими, аби планувати одруження. Нам давно вже не одинадцять років, щоб ми стрибали від однієї закоханості до іншої, залежно від того, наскільки сильні почуття ми в них переживаємо. Коли стосунки тримаються на закоханості, замість на постанові бути вірними одне одному, то вони й триватимуть рівно стільки ж, скільки й закоханість. Саме тому нам треба бути дуже щирими із самими собою щодо того, на чому базуються наші стосунки, адже знайти справжню любов, за якою тужить кожен із нас, є нелегким завданням.