Декілька років тому в четвер, перед Страсною п’ятницею, я вперше брав участь у чині вмивання ніг. Служба базована на євангельській розповіді, де Ісус вмив ноги Своїм учням. Усе виглядало дуже просто. Нас було близько двадцяти, ми сиділи колом. У центрі стояли миски з водою, шматки мила і рушники. На фоні тихої і приємної музики нам читали тринадцятий розділ Євангелія від Івана. Ми слухали, як Ісус скинув одіж, узяв рушника й підперезався ним, налив води до умивальниці і почав обмивати учням ноги.
Далі ми ставали навколішки біля стіп особи, яка сиділа поруч, і робили так само.
Це був дуже потужний досвід. Моя емоційна реакція трохи здивувала мене. Я не сподівався на почуття такої близькости і вразливости, що прийшло разом з цією дуже простою дією. Мити пальці на ногах іншої людини дуже інтимна справа. Цей досвід привів мене до справжнього відчуття сопричастя з тими людьми, чиї ноги я мив. Я по-справжньому відчував, що певним невимовним чином я служив їм з Божою любов’ю. Дивовижно, як така буденна, приземлена дія може так сильно зворушувати. До сьогодні я не забув її впливу на моє серце і розум.
Мене також здивував дискомфорт, який я відчув від того, що хтось мив мені стопи. Виявилося, що мені було набагато легше мити ноги комусь, ніж дозволити, аби хтось мив ноги мені. Минуло трохи часу, перш ніж я зміг розслабитися, стати менш напруженим, просто спертися спиною на спинку стільця і насолоджуватися новими відчуттями. Коли згодом я обмірковував усе це, мені стало цікаво, чи зміг я винести для себе якийсь урок з цього досвіду. Чи вказує мій певний спротив на те, що мені простіше служити комусь, ніж дозволити, аби служили мені? Мені здається, що так було тоді і так є зараз. Однак поступово я зміг переступити через своє первісне небажання. Врешті цей досвід видавався мені дуже ніжним, зцілюючим і люблячим.
Відтоді ця історія з Євангелія стала для мене справді особливою. У моєму офісі є картина, яка кожного дня нагадує мені про неї. На ній зображено Ісуса, Який стоїть навколішки перед Петром і миє йому ноги. Дивовижно, що одна рука Петра лежить на плечі Ісуса, тоді як інша піднята вгору на знак протесту. Коли я дивлюся на цю картину, вона ставить мені те саме запитання, яке Ісус поставив Своїм учням, помивши їм ноги. Пам’ятаєте? “Чи знаєте ви, що Я зробив вам?” (Ів. 13:12).
Це запитання спрямоване до всіх, хто хоче йти за Ісусом. Навіть незважаючи на те, що Ісус сам певною мірою відповів на це запитання, мені здається, ми не до кінця усвідомлюємо його революційну важливість. Як ми побачимо, те, що Ісус помив ноги, гостро суперечить загальноприйнятим нормам і правилам організації нашого суспільства. Не дивно, що нам хочеться ухилитися від такого випробування. Великою мірою це суперечить нашій культурі, це надто складно, радикально для таких звичайних людей, як ми з вами. Проте на мить спробуймо відкласти набік нашу стурбованість і знову поставмо собі запитання, яке не дає нам спокою.