Мандрівка в бік пониження

Коли Ісус умив ноги Своїм учням, Він продемонстрував мандрівку в бік пониження. Це та дорога, якою Бог хоче, щоб ішли ми всі. Аби зрозуміти, що це може означати для нашого життя, спочатку ми повинні повернутися в часи Ісуса. Тоді суспільство було організоване як піраміда. На вершині стояли можновладці – багаті, добре освічені, ті, що мали хороші зв’язки. Саме вони були при владі, вони правили, вони все вирішували і віддавали накази. А в основі піраміди були слабкі і безправні – раби, неосвічені, відкинуті усіма. Їхнім завданням було служити тим, хто на верхівці. Ось як усе було влаштовано – так, і не інакше.

Один зі способів, як ті, що в основі піраміди, служили тим, що на верхівці, було вмивання їм ніг після мандрівки або коли вони приходили до когось додому. Це вважали найбруднішою і найпринизливішою роботою, яку виконували найнижчі слуги. Тепер можете уявити, що діялося в умах учнів, коли вони зібралися на Пасхальну вечерю з Ісусом. Хто мав би виконувати цю роботу? Безперечно, жоден з них не готувався до цього. Коли Ісус встав від час вечері, підперезався рушником і почав мити їм ноги, Він зробив щось немислиме. Він став на один рівень із найнижчими в цій піраміді. Він буквально поводився як слуга, геть понизивши Себе цим вчинком.

Не дивно, що Петро так гостро відреагував. Ми майже чуємо, як він промовляє до себе: “Все не так, як має бути. Наш Господь не повинен мити нам ноги. Якщо ми погодимося на це, що це означатиме для нас? Мені треба буде геть змінити свої погляди, відношення, цінності, взаємини, повністю змінити свій світогляд. Я не хочу понижувати себе ось так ні перед ким. Я не дозволю Ісусові мити мені ноги”. Коли він промовив це вголос, відповідь Ісуса Петрові була рішуча. “Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною”.

Мабуть, як і Петро, ви також проти ідеї мандрівки в бік пониження. Безперечно, і в мене теж із цим труднощі. У піраміді нашого суспільства так само набагато легше проводити час з тими, хто на верхівці, ніж з тими, що внизу.

Це значно комфортніше і набагато безпечніше. Люди внизу піраміди – це ті, що страждають, люди з поламаними долями, люди, яких відкинули усі, – бути з ними часто доволі страшно. Вони нагадують нам про те, яким захищеним і водночас крихким є наше життя. Часом нас неймовірно вибиває з колії, коли ми стикаємося з потребами людей, що опинилися в безнадійному становищі. Це також може виявити, якими насправді черствими є наші серця, як неспішно ми відповідаємо на страждання інших.

Проте Бог і далі кличе нас приєднатися до цієї мандрівки пониження. Кожен з нас повинен самостійно з’ясувати, що саме вона може означати конкретно в нашій ситуації. Як мінімум, вона наблизить нас до людей в основі піраміди. А ще може допомогти налагодити взаємини з безхатченками, знедоленими, бідними, тими, хто має певні психічні захворювання, з безробітними, з хворими на хворобу Альцгеймера або з людьми, які мають важкі форми інвалідности. Вона може також означати і ще більше. Для мого друга-лікаря вона означала зробити вибір жити серед найбідніших і використовувати свої вміння їм на службу. Тепер розумієте, як Ісусове запитання “Чи знаєте ви, що Я зробив вам?” кидає нам виклик у піраміді нашого суспільства?

Взірець для наслідування

Коли Ісус обмив ноги Своїм учням, Він дав нам взірець для наслідування. Повернімося ще раз до євангельської історії. Уважно прочитайте слова, які Ісус промовив відразу після того, коли знову одягнувся і сів до столу. Він сказав Своїм учням: “Бо то Я вам приклада дав”. Тут було б добре зробити невеличку павзу і вдуматися в ці слова, поміркувати над їхнім значенням для нашого щоденного життя. Такі слова більше не трапляються в жодному з Євангелій. Вони аж ніяк не виглядають додатковими чи необов’язковими. Вони дуже чіткі, прямі й особисті. Якщо ми хочемо отримати життя, яке дає Бог, маємо наслідувати приклад Ісуса і мити один одному ноги.

Біблісти часто вказують на те, що слово “приклад” у грецькій мові Нового Заповіту означає “шаблон”. Така думка здається мені слушною. Уявіть дизайнера одягу чи кравця, який розкладає свій шаблон на різних тканинах з усім розмаїттям кольорів і фактури.

Він може вирізати по-різному, аби підігнати одяг на огрядну чи худу фігуру, проте кожного разу шаблон визначатиме форму сукні. Подібно й Ісус дав нам шаблон, за яким маємо будувати своє життя. Попри те, що всі ми різні, як і різні є сукні, цей шаблон сам по собі виявлятиметься в кожному житті віри. Це є шаблон віддавання себе в служінні любови, достеменно так само, як вчинив Ісус, коли помив ноги Своїм учням.

Так само, як умивання ніг, шаблон служіння в любові часто виражається в чомусь простому, брудному чи безладному. Спадає мені на думку стаття в газеті про Джонті Роудса, під заголовком “Немає більше кому прибирати після тренувань, крім Джонті”. Там цитували слова Еріка Саймонса, у той час тренера команди з крикету Південно-Африканської Республіки. Він роздумував над тим, чого йому найбільше бракує відтоді, як Джонті пішов зі спорту.

І це не заразливого ентузіазму цього спортсмена. Не його швидкого, подібного до блискавиці, бігу між воротами. І не його бездоганного вміння ловити м’яч на полі. А того, як Джонті після кожного тренування збирав пляшки з-під напоїв і розкидані довкола папірці і викидав їх у сміттєві контейнери[1].

Мене глибоко вразила ця історія. Усім добре відомо про готовність Джонті йти за Христом. Він також був одним з найстарших гравців у команді Південно-Африканської Республіки з крикету. Безперечно, кожен подумає, що цю неважливу роботу міг би виконати будь-хто з молодших гравців? Проте саме Джонті добровільно взявся за це. І мені здається, що я знаю чому. Його життя формувалося відповідно до особливого взірця – взірця служіння в любові, яке нам показав Ісус, коли Він, знявши одіж, налив води до умивальниці і почав обмивати ноги Своїм учням і витирати їх рушником.

Своїм прикладом вмивання ніг Ісус, безумовно, скеровує нас до ще більшого завдання, ніж просто робити якісь дрібниці для інших, – до завдання справді стати слугою у своєму серці та думках, щоб покласти власне життя на службу Слузі-Цареві, Який віддав Своє життя на хресті за кожну людину. Це звучить дуже незвично. Коли Ісус зупинився і став навколішки перед Своїми учнями, Він змоделював новий спосіб буття, докорінно нове ставлення до життя, новий спосіб любити і служити своїм родинам, друзям, колегам і навіть нашим ворогам. Мені здається, що я ще не скоро збагну значення усього цього для мого життя. А ви?


[1] Saturday Star, February 15, 2003

Попередній запис

Чи знаєте ви, що Я зробив вам?

Наступний запис

Влада догори ногами