Чи потрібен ще й ляпас, коли «тягнемо за килим»?

Моя теорія, яка полягає в тому, щоб «тягнути за килим», цілком поєднується з використанням тілесного покарання. Але бити дитину можна лише у відповідній ситуації. Наприклад, ляпас по сідницях може бути добрим засобом дисциплінування дітей віком від двох до семи років, коли вони страшенно вперті.

Однак треба дуже обережно використовувати такі методи стосовно дітей, яким ще немає двох років. Як на мене, півторарічних і молодших дітей узагалі не можна бити. Така маленька дитина не розуміє, що відбувається. Діти, яким не виповнилося і півтора року, ще не мають повністю сформованого понятійного мислення. Вони не розуміють значення слова «ні». (Знаю, здається, вони все розуміють, але не так зі слів, як із виразу обличчя мами.) Покликати до себе півторарічну дитину – це чудовий спосіб домогтися того, щоб вона побігла в протилежний бік. Діти в такому віці непокірні й уперті, люблять чинити навпаки, всупереч нашим словам. Отож, щоб покликати дитину до себе, ліпше показати їй улюблену іграшку.

Коли ж дітям виповнюється два роки, вони починають думати концептуально, переростають період непокірности. Чимало матерів не погодяться зі мною, бо добре знають, що таке нечемна дворічна дитина. Та все ж у дворічному або старшому віці діти здебільшого вже розуміють прохання підійти, хоча можуть виявити впертість і не послухати. Всім нам знайома ситуація, коли дитина змушує нас грати відкритими картами. Однак можу посперечатися, що у випадку, коли можуть виграти або батьки, або Фестус, переможуть батьки. Якщо конче потрібно вдатися до прочуханки – зробіть це. Спостерігаючи за різними сім’ями, я помітив: якщо малий Фестус доб’ється свого, гру буде закінчено й усі наші зусилля дисциплінувати його підуть намарно.

Добрі й погані способи фізичного покарання

Однак існують добрі й погані способи тілесного покарання. Про це написано цілі томи, та все ж подам тут деякі основні засади.

Якщо довелося таки трохи відлупцювати дитину, потрібно панувати над власними емоціями. Хоч це і звучить суперечливо, бити слід із любов’ю. Звісно, б’ючи дитину, ви можете почуватися не надто люблячими батьками. Тому, щоб виявити любов, треба опанувати емоції.

Існує прірва між одним або кількома солідними ляпанцями і злісним побиттям дитини, яке зазвичай супроводжується криками й образами.

Другим фундаментальним принципом, якого треба дотримуватися, вдаючись до фізичного покарання, є час примирення. Окремі автори книжок про дисципліну й виховання вказують: дитина, отримавши прочухана, відчуває, що повернула борг, тож проблему вже вирішено і рахунки сплачено. Щоправда, дійшовши такого висновку, вона не почувається надто впевнено. Гадаю, якщо ви дали дитині прочухана, то зобов’язані чітко їй пояснити, за що. Наступний ваш обов’язок – вислухати дитину. Одразу після прочуханки настає мить, коли дитина може поділитися своїми емоціями: що її довело до злости, що спровокувало до недобрих слів чи вчинків. Батькові, як і дитині, така розмова може принести користь, зокрема прояснити, що він діяв сквапливо і, можливо, набив дитину без причини або з хибних мотивів. Якщо сталося саме так, треба негайно попросити в дитини пробачення.

Однак ключем до примирення є фізичний контакт. Обійміть дитину і розкажіть, що відчуваєте. Поясніть, що вас розлютило й чому ви мусили вдатися до кривди. І розкажіть дитині, чого очікуєте від неї надалі.

Можливо, дитина захоче попросити пробачення або розкаятися. Може сказати: «Матусю, вибач мені». Якщо таке станеться, підбадьорте її своєю ніжністю і любов’ю. Скажіть, що вам також дуже прикро, але ви мусили дати кілька ляпасів, щоб навчити, як поводитися.

Завжди старайтеся підбадьорити дитину, особливо коли їй від двох до семи років. У процесі «примирення» скажіть, що любите її. Поясніть, що ще не раз виникатимуть ситуації, коли вона чинитиме неправильно, але навіть тоді не перестанете любити її і піклуватися про неї.

От і все, якщо йдеться про загальні засади фізичних покарань. Але багато батьків хотіли б знати, коли й за що бити дітей. Переконаний, прочуханка особливо може допомогти у вихованні маленьких дітей, коли йдеться про їхню безпеку. Наприклад, дворічний хлопчик може дуже близько підходити до краю басейну або іншого небезпечного місця. Якщо він навмисне нехтує маминою забороною, то кілька добрих ляпасів і перенесення дитини в безпечне місце можуть виявитися дуже ефективними. Якщо ж хлопчик і після цього не змінить своєї поведінки, то, можливо, потрібно буде ще раз його набити й ізолювати від басейну, зачинивши в приміщенні.

Таких самих засад потрібно дотримуватися, коли дитина постійно вибігає на дорогу і не слухає попереджень, що треба бути обережною. Деякі фахівці з виховання радять ніколи не бити дитину рукою. Рекомендують використовувати для цього лінійку або палицю. Я не погоджуюся з такими поглядами. Вірю, що любов і дисципліна йдуть рука в руку (спеціяльна двозначність). Книга приповідок (13:24) повчає дисциплінувати дитину. Та сама рука, яка переводить дитину через вулицю з інтенсивним рухом, мусить часом примушувати її до послуху, щоб допомогти зрозуміти певні речі.

Попередній запис

«ПОТЯГНІТЬ ЗА КИЛИМ» – НЕХАЙ МАЛІ СТЕРВ’ЯТНИКИ ПОПАДАЮТЬ

Наступний запис

Подбайте про те, щоб дитина відчувала, що її люблять