«В Євангелії є таке речення, що “хто не проти вас, той з нами”. Я вважаю, що ми повинні шукати в людях радше добро, ніж зло. Врешті-решт, у цьому полягає Євангеліє – Благовість, поширення добра. Я вихований у дусі Євангелія і шукаю те, що поєднує мене з іншими», – роздумує о. Яцек Стричек.
Марта Бжезінська: Жебрати гроші на вулиці – це гріх? Чи годиться таким чином вирішувати свої фінансові проблеми?
о. Яцек Стричек: Насамперед, треба сказати, що жебрацтво нелегальне. Але, оминаючи правові питання, варто сказати, що коли хтось перебуває в кризовій ситуації, то навряд чи піде на вулицю, а радше звернеться за допомогою до родичів чи близьких. Я також розумію, що часто проблеми накопичуються, що хтось раптово може опинитися в безвихідній ситуації, хтось не знає, як знайти розв’язання проблем. Однак проблема жебрацтва – це радше наслідок старої системи, в якій було надто мало місць праці. Якщо хтось не мав землі, то міг розраховувати лише на тимчасовий заробіток. Жебрацтво – я зараз маю на увазі жебрання в давньому значенні цього слова – також свідчить про відсутність відповідної опіки над хворими та неповносправними особами. Натомість сьогодні ми живемо в суспільстві, в якому є чимало систем забезпечення. Мені складно повірити, що хтось може вмирати з голоду, якщо, для прикладу, у Кракові є кілька пунктів роздачі безкоштовного харчування. Щоб отримати там їжу, достатньо бути тверезим. Також є чимало осередків, де можна переночувати і отримати ту чи іншу допомогу. Тому я не розумію жебрацтво як спосіб вирішення своїх фінансових проблем – це не альтернатива для нормальної людини.
Підтримувати жебраків на вулиці – це теж не надто добре вирішення справи?
Я переконаний у тому, що немає нічого доброго в тому, щоб у XXI столітті підтримувати жебраків на вулиці. Це не проблема – стати жебраком, таким людям не варто сприяти. Жебрак на вулиці назбирує приблизно 200 грн. на день. Достатньо жебрати кілька днів, і можна «заробити» непогані гроші. Зрештою, на вулиці зазвичай жебрають «професіонали». Дуже часто за ними стоїть мафія. Не обманюймо себе, що це недосліджена сфера, де немає своїх прихованих впливів. Якби раптом виявилося, що на якійсь вулиці є більше жебраків, ніж зазвичай і їм вдається непогано заробити, то там відразу з’являються «круті хлопці». У Кракові мені не раз доводилося бачити це на власні очі. E цій сфері працюють «професіонали» і не думайте, що жебраки XXI століття – бідні люди.
То як допомагати?
Якщо ви вже вирішили комусь допомогти, то треба діяти, як лікар. Тобто спочатку зробити належні обстеження, поставити діягноз, а щойно потім лікувати, щоб бути впевненим, що ліки принесуть користь та одужання. Це справа відповідальности за свої фінанси, а також за ту особу, якій ми намагаємося допомогти.
Є чимало перевірених організацій, яким ми можемо довірити наші гроші, маючи бажання комусь допомогти. От наприклад, Великий Оркестр Святкової Допомоги[1], організація, яка в деяких середовищах викликає чимало контроверсій. Християнин може підтримувати ініціятиву п. Овсяка, не зважаючи на усі ці контроверсії?
В Євангелії є таке речення, що «хто не проти нас, той з нами». Я вважаю, що ми повинні шукати в людях радше добро, ніж зло. Врешті-решт, на цьому полягає Євангеліє – Благовість, поширення добра. Я вихований у дусі Євангелія і шукаю того, що мене поєднує з іншими. ВОСД має добрі цілі і об’єднує багатьох людей. Я розумію, що сам п. Овсяк є для багатьох католиків контроверсійною особою. Чи брати участь у такій акції? Мені видається, що тут ідеться про відповідальність за свої фінанси. Я уже згадував про це. Маючи обмежені фінанси, ми повинні самі вирішувати, на яку саме акцію їх призначити. Пропозицій є чимало. Я не вважаю, що треба відразу поділяти людей на поганих і добрих лише задля того, щоб жити в простішому світі. Натомість кожен з нас бачить, як п. Овсяк виконує свої обов’язки керівника акції, і тому кожен повинен самостійно прийняти рішення, чи долучитися до ВОСД. Врешті-решт, суспільна акція – це не лише гроші, а й ідеали, життєва позиція.
Тож варто давати гроші на «червоне сердечко»?
Тут ми знову повертаємося до справи того, що кожен з нас повинен знати вагу та значення своїх грошей. І тому кожен особисто й самостійно повинен вирішити, на що призначити свої кошти. Мені видається, що немає універсального рішення, прийнятного для всіх і кожного. Це особиста справа.
[1] Великий Оркестр Святкової Допомоги – авторитетна польська фундація, що координує доброчинний громадський рух