«Шопоголізм базується на двох механізмах. По-перше, покупки – це своєрідна компенсація відсутности відчуття власної гідности. По-друге, небезпека дуже проста, і вона стосується бюджету: доходу має бути бодай стільки ж, скільки й витрат. Треба зважати на свої фінансові можливості», – роздумує о. Яцек Стричек.
Марта Бжезінська: Післясвятковий час – це період шалених розпродажів. Люди рушають до магазинів. Полювати на нагоду щось купити – це погано?
о. Яцек Стричек: У переоцінці товарів немає нічого поганого! Особисто я дуже не люблю платити повну ціну, бо, на мою думку, у багатьох випадках вона дуже завищена. Я не хочу, щоб ви вважали мене якимось аскетом – я люблю розпродажі й покупки взагалі.
А як зрозуміти те, що ми перегинаємо палицю?
Шопоголізм базується на двох механізмах. По-перше, покупки – це своєрідна компенсація відсутности відчуття власної гідности. Тут можна дошукуватися аналогії до булімії. Хтось має в собі відчуття порожнечі і намагається заповнити її покупками. Це хворобливий психологічний механізм. По-друге, існує дуже проста небезпека, і вона стосується бюджету: доходу має бути бодай стільки ж, скільки й витрат. Треба зважати на свої фінансові можливості.
Манія покупок – це один з проявів споживацтва, яке нас охопило?
Йдеться не лише про споживацтво. Часто в нас виникають різні проблеми, а ми намагаємося їх вирішити з допомогою якоїсь манії, наприклад, шопоголізму. Колись людина боролася за виживання, мусила дуже багато працювати, щоб заробити бодай на основні продукти харчування. Сьогодні, у добу загального добробуту, ми можемо дозволити собі купувати речі, які нам взагалі не потрібні. Шопоголізм стає видом розваги, так само, як відвідування кінотеатру, театру, читання книжок чи гра у футбол. Це додаткова приємність, бо нічого практичного з цього не виникає.
Отче, свого часу ви прославилися тим, що поставили сповідальницю перед одним зі супермаркетів. Чи вам вдалося бодай трохи ввести якийсь сакрум до сфери профанум?
Все це відбувалося перед Різдвом Христовим. Ішлося про те, щоб замість того, аби в цей час робити покупки, варто подбати про духовність чи свої стосунки з найближчими. Саме це і було основною ідеєю. А крім цього, після свят ліпше йти в супермаркет, бо діють різноманітні знижки та розпродажі. Натомість перед святами ми перебуваємо під дією суспільного тиску. Ми купуємо, бо всі купують.
А що робити, коли я купую речі, без яких можна було б спокійно обійтися? Якщо купую ще одне плаття, яке потім місяцями лежатиме в шафі? Якщо в мене стільки речей, що я навіть не встигаю відривати від них цінники, то це гріх?
Я навіть не знаю, як відповісти на це запитання (сміється). Я радше сказав би, що це трохи так само, як з калоріями. Щоденно нам потрібно споживати близько 1500 кілокалорій, натомість ми споживаємо набагато більше. Самообмеження, аскеза – це в житті важливо. Але, з іншого боку, таке бездумне об’їдання є одним із головних гріхів. І так само можна дивитися на покупки. З психологічного погляду, з шопоголіками відбувається приблизно те саме, що з буліміками. Це хвороби, які виникають з емоційних проблем конкретної особи.