Перфекціонізм
Том був перфекціоністом. Насправді він таким себе не вважав, тому що не був аж надто одержимий дрібницями і настільки скрупульозним, якими зазвичай бувають перфекціоністи. Однак його перфекціонізм полягав у бажанні, щоб інші завжди думали про нього добре. Якщо вони не вбачали в ньому ідеал у тому чи тому контексті, його проймала тривога, і він починав працювати над справдженням ідеальних сподівань тих осіб, що були поряд.
Перфекціонізм Тома штовхав його до людей, які вимагали досконалости в інших. Таким чином він міг знайти зовнішній відповідник перфекціоністського голосу у своїй голові. Зазвичай він неабияк страждав від цього на роботі, намагаючись догодити босам, яким годі було догодити. Перфекціонізм Тома вносив сум’яття в його систему цінностей, оскільки він вдавався до компромісів, намагаючись зобразити ідеальний образ, якого так прагнув. Наприклад, він часто витрачав надто багато грошей тільки для, того щоб приголомшити людей.
Врешті-решт перфекціонізм Тома виснажив його. Він долучився до групи, яка змогла переконати його, що до болісних стосунків, які він переживає, призводить вибір ненадійних людей, які ще більше посилюють його перфекціоністське самопригнічення. Коли він нарешті дозволив добрим людям любити й приймати себе таким, яким він насправді є, на нього перестали впливати ті, хто відмовлявся приймати його неідеальним. Його більше не притягували люди, які висували йому перфекціоністські вимоги. Коли він перестав жити відповідно до перфекціоністських вимог своєї дружини, це спонукало її впоратися з власними розчаруваннями, замість того щоб покладати на нього відповідальність за всі проблеми їхнього подружжя. Коли змінився він, то змінилися й вона, відмовившись від ненадійної ролі, яку грала в їхньому житті.
Відтворення
Раніше в цьому розділі ми говорили про Джессі, жінку, яка вибрала дев’ять ненадійних чоловіків. Її спонукала до цього не одна причина, і однією з них було відтворення – вона зациклилася на деструктивній міжособистісній моделі, яку рано засвоїла у своєму житті і згодом відтворювала знову й знову. Хоча ця модель її ніяк не тішила і не спонукала до зростання, Джессі поводилася так само, навіть не намагаючись вчитися на своїх помилках. Вона не змінювалася, і її нові стосунки були такі ж далекі від здорових, як і попередні.
В юності моделі взаємостосунків «закарбовуються» в нашому мозку як частина нашого характеру. Нам властиві деякі тенденції й моделі, які ми повторюємо, поки вони не зміняться. Модель поведінки Джессі була такою:
- Відчути потяг до емоційно недоступного чоловіка.
- Досвідчувати його захопливу «гру в хованки» як «закоханість».
- Стикнувшись з його кривдною поведінкою, відчути ще більшу тугу по ньому.
- Почати «завойовувати» його за допомогою своєї згідливої поведінки.
- Чим згідливіша вона, тим себелюбнішим стає він.
- Їй так боляче, що вона не здатна цього витерпіти.
- Намагається розірвати стосунки.
- Вона не спроможна витерпіти розлуки, а тому відновлює ці стосунки.
- Відтворює цикл.
Коли Джессі почала розуміти цю модель поведінки, вона змогла побачити, що засвоїла її від матері. Її матір була легковажна і не здатна на тісні стосунки, а тому не могла заспокоїти її потреб. Джессі старалася умиротворити матір своєю доброю поведінкою, але цього ніколи не вистачало. Вона завжди намагалася пристосуватися до гніву іншої людини, замість того щоб чинити опір і спробувати зарадити йому. Так з’явилася модель поведінки – програма, яку використовував її розум у стосунках з іншими. Інших програм там просто не було. Тож вона відтворювала цю модель знову й знову, подібно як миша пробігає знайомий лабіринт.
Джессі довелося збагнути суть цієї моделі поведінки, впоратися з неосмисленими почуттями до своєї матері, навчитися налагоджувати стосунки з людьми, що здатні дбати про неї, а тоді ухвалювати деякі складні рішення та засвоїти нові моделі поведінки. Завдяки цьому відтворення припинилося, і вона змогла налагодити нові типи стосунків.
Саме тут буде доречно з’ясувати поширене хибне уявлення про стосунки. Часто кажуть, що коли ви маєте проблеми у взаєминах з чоловіками, то відтворюєте моделі, засвоєні від свого батька. Якщо у вас труднощі з жінкою, то тут «не обійшлося без проблем із матір’ю». Це неслушне твердження. Така модель стосунків охоплює всі типи взаємин, і хоча взаємодія між протилежними чи однаковими статями може бути специфічна, наші проблематичні моделі стосунків цілком спроможні перетинати гендерні межі. Наприклад, прикра модель стосунків з матір’ю може впливати на нашу дружбу з чоловіками, які мають подібну специфічну особливість характеру. У цьому разі важлива тенденція, а також подальші моделі поведінки й почуттів, які ми відтворюємо.
Заперечення болю й сприйняття
Павло каже: «А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євр. 5:14). Іншими словами, ми повинні знову і знову вчитися з власного досвіду.
Але люди, чиї почуття притуплені, не вчаться з досвіду. Можливо, вони зазнавали наруги від батьків, які видавали її за любов, або батьків-перфекціоністів, які казали: «Я лише хочу для тебе найкращого». Тому вони навчилися не вірити своєму болю, переживанням, почуттям і всякому іншому сприйняттю реальности, яким наділив нас Бог.
Люди, чиї почуття притуплені, часто зациклюються на деструктивних моделях стосунків. Вони не звикли звертати уваги на свої інтуїтивні, зіслані Богом почуття, що хтось завдає їм кривди – або схильні активно заперечувати їх. Вони не можуть відрізнити добра від зла. А тому знову й знову потрапляють у тенета недобрих, деструктивних стосунків.
Наші почуття, інтуїція і сприйняття важливі. І тому необхідно прислухалися до них, замість того щоб просто вірити словам інших – а надто тоді, коли інший може виявитися ненадійним. Натомість ми повинні випробовувати й розвивати своє сприйняття за допомогою надійних людей, Святого Письма, своєї групи підтримки або терапевта. З їхньою допомогою ми повинні розпізнавати плоди наших стосунків. Тоді ми будемо дозрівати, навчаючись з власного досвіду, а не повторювати постійно ті самі помилки. Як радить Павло: «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! Стережіться лихого в усякому вигляді!» (1Сол. 5:21-22).
Дорога до святости
Існує чимало причин того, чому ми обираємо ненадійних людей. І вкрай важливо розглянути ці причини, бо всі вони є істотними проблемами духовного життя, до яких Біблія щораз привертає нашу увагу. Погляньте ще раз на цей перелік: нездатність оцінювати характер, ізоляція, хибна надія, невизнане зло, прагнення до поглинання, страх конфронтації, романтизація, потреба порятунку, знайомість, роль жертви, провина, перфекціонізм, відтворення і заперечення. Це все проблеми, які Біблія розглядає безпосередньо, а також спонукає розв’язувати їх на нашому шляху до святости.
І саме з цієї причини пошук надійних людей – це не просто розкіш, а невід’ємний компонент досягнення духовної зрілости. Бог хоче, щоб ми мали добрі стосунки і були людьми, спроможними боротися зі злом. Якщо у вас є схильність до поганих стосунків, то це, можливо, не провина інших людей, а фактично ознака вашої духовної незрілости.
Подивіться на перелік проблем у цьому розділі й проаналізуйте, якою мірою вони стосуються вас. Розпізнайте власні моделі поведінки, а тоді почніть змінювати їх. І після того ви почнете зростати в благодаті та пізнанні Господа. А коли ви будете змінюватися, тоді люди навколо стануть адаптовуватися до вас і змінюватися також – так ви зруйнуєте ті моделі поведінки, які утримували вас у лабетах ненадійних стосунків.
Однак, змінюючи свою поведінку, остерігайтеся хибних рішень – тих засобів, до яких ми часто вдаємося, намагаючись розв’язати ненадійні стосунки. Ці хибні рішення є темою наступного розділу.