Роджер розчарувався своїми стосунками. Він сидів у моєму кабінеті, розповідаючи, що йому вже «задосить» людей. «Знаєте, – сказав він, – я маю намір побути трохи “на самоті з Ісусом”. Я не витримаю ще одних невдалих стосунків. Видається, що як тільки я знайду собі близького друга, на мене чекає халепа».
«Що сталося?» – запитав я.
«Ми подружилися з Томом, коли він ходив як сам не свій. Його покинула дружина і вигнали з роботи. Тож, намагаючись стати в пригоді, я пригрів його і привів до тями. Поки це тривало, ми стали досить добрими друзями, як я гадав. Я почав довіряти йому і розповів деякі особисті речі про труднощі, які ми пережили в сім’ї.
Однак, твердо ставши на ноги, він почав цілковито відвертатися від мене, коли я не погоджувався з тим, що він робив. А через моє несхвалення того, як Том хотів організувати бізнес і працювати з колишніми партнерами, він цілковито відвернувся від мене й почав ходити по місту, розповідаючи людям про мене всяку гидоту.
Ви мені не повірите. Я зустрічав людей, яких ледве знаю, як-от нині в прокуратурі, і вони казали мені: “Я не можу повірити, що ти зробив таке з Томом”. А тоді вони відверталися та ішли. Моє ім’я спаплюжене на ціле місто, а я ж лише хотів йому допомогти. Подивіться, чим це обернулося для мене». Він виглядав ошелешеним.
Коли я став розпитувати його далі, він сказав, що це не вперше його зраджує близький друг. По суті, всі його близькі друзі врешті-решт зраджували його подібним чином. «Чому я не можу знайти принаймні одного доброго друга, який мене не зрадить?» – спитав мене Роджер.