Тед попросив мене (Джона) допомогти йому позбутися депресії. Християнин, чоловік і батько, він був професіоналом своєї справи і глибоко відданим своїй вірі та родині. Він страждав від депресії кілька років, і духовні справи, віра, заняття бігом та відпустка не допомогли йому.
Він, після деяких вагань, долучився до групи під моїм керівництвом, де зібралися люди, що мали подібні проблеми, і почав брати в ній активну участь.
Тед був дбайливий і вельми чуйний до болю інших людей. Його неабияк любили інші учасники групи. Але одного вечора одна з учасниць дорікнула йому: «Теде, мені здається, що я зовсім не знаю, де тебе болить. А тому в мене є відчуття, що я не знаю тебе взагалі».
Світ пішов Тедові обертом. Він гадав, що «всім єством» присутній у групі, тому що справді дбав про цих людей. Він не усвідомлював, що відірваний від власних почуттів. Однак та жінка мала рацію. «Гадаю, якась часточка мене замкнулася в собі колись дуже давно», – сказав він.
Далі для Теда почалася вкрай важка, але неабияк важлива робота. До нього почали приходити спогади з дуже раннього дитинства, яких він не мав доти. І то не були приємні спогади.
Він пригадував, як батьки покидали його на довгий час. Ще не вміючи говорити, він довго плакав, сподіваючись, що хтось прийде і забере його. Але ніхто ніколи не приходив.
«Мабуть, проблема в тому, – сказав нам Тед, – що я відмовився від думки про любов. Тепер пригадую, як дуже рано я зрозумів, як це боляче чекати на любов, плакати і шукати близькости. Там, де мала би бути мама, не було нікого, крім порожнечі. В якийсь момент, підрісши, я сказав собі: “Люди більше мені не потрібні”». Саме так і було.
Чимало хто з вас не раз прагнув єдности з надійними людьми, наражаючись лише на біль і невдачу. І тепер ви просто опускаєте руки. Ви покинули всі намагання і спроби. Ви вважаєте, що далі цього робити не варто. Як пояснила одна моя клієнтка: «Я можу сама собі дати раду. Це далеко краще, ніж наражатися на біль знову». Я не міг не погодитися з нею. Цей розділ пояснює процеси усамітнення й ізоляції. Тут ми допоможемо вам зрозуміти найвагоміші причини того, чому ви могли відмовитися від боротьби за справжніх друзів, церковних спільнот та коханих. І ми дамо вам змогу ознайомитися з біблійними рішеннями.
Розбите серце
Тед, про я кого я говорив вище, мав розбите серце. Решту свого життя, поки не звернувся по допомогу, Тед жодного разу не шукав розради в стосунках. Він навчився уникати тих жадань і потреб, ховати їх глибоко в серці, а також давати раду своєму розбитому серцю. Тедова депресія – це єдине, що врятувало його. В іншому разі, як сказав він сам: «Я знаю себе. Так могло тривати безкінечно, я б обходився без жодних зв’язків. Для мене це було як раз плюнути». Однак розбите серце спричинило клінічні ознаки того, що існує певна проблема. І він зрештою вирішив щось із цим робити.
Не всі наші серця такі сильні. Бог сотворив нас з певними проблемами й обмеженнями. Наша найфундаментальніша й найголовніша потреба – це любов Бога і людей. Ми можемо відкидати цю потребу, якимись нестямними способами боротися з нею і спробувати її не відчувати, однак це просто духовна реальність. Павло добре проілюстрував цю потребу, написавши: «Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні» (1Кор. 12:21).
Коли залишається невтамованою наша потреба черпати поживу в інших, ми нездужаємо. Частина нашого серця стає голодна. І як внутрішні органи людини починають страждати, коли не мають досить поживи, наші серця так само страждають, коли відірвані від любови. Якщо це триває досить довго, то спричиняє в нас стан, який Біблія називає розбитим серцем. Бог з особливою ласкою ставиться до цього важкого стану: «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає» (Пс. 34:19).
Розбите серце в перекладі з єврейської мови означає буквально «розірване» серце. Людина з таким серцем втратила здатність вірити, потребувати і шукати близькости. Не раз вона мала нагоду досягти єднання і бути любленою людьми, які важливі для неї. Та щоразу щось ламалося. Її втрата настільки велика, що вона більше не здатна функціонувати в стосунках. Злам стосунків відбувається кількома способами: через покинення, мінливість і напад.
Покинення
Багатьох людей, як це сталося з Тедом, покидає особа, що мала з ними глибокий емоційний зв’язок. Це може бути батько, чоловік, дружина або друг. Щоб ви почувалися покиненими, між вами мусить існувати емоційна близькість. Тобто особа була близькою вам тривалий час і мала для вас велике значення. Тоді, з тих чи інших причин, вона вас покидає. Це може бути фізичне покинення, як-от у випадку, коли матір покидає дім чи вмирає. І також може бути емоційне, коли, наприклад, батьки або чоловік чи дружина в подружжі страждають від депресії, виснаження чи алкоголізму і просто відмовляються надавати тій особі емоційну підтримку.
Хай там як, якщо стосунки досить вагомі для нас, то ми певний час намагаємося відновити зв’язок з втраченою особою. Та згодом якась частина нашого «я» впадає у відчай і втрачає надію, утопаючи в глибині власного єства, подібно як людина провалюється в сипкі піски. Ми перестаємо сподіватися любови і врешті-решт втрачаємо почуття потреби в ній. Стан розбитого серця можна описати так: «Я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов» (Пс. 69:21). Зболіле серце просто згасає.
Мінливість
Другим фактором, що призводить до розбитого серця, є непередбачувана любов. Для когось у вашому оточенні характерні емоційні гойдалки. Ви то трапезуєте щедро, то вмираєте з голоду. Ця особа була близькою, але вже невдовзі вона сердита або просто відсутня.
Непослідовні зв’язки розбивають серце інакше, ніж покинення. Людина, яка перебуває в стосунках з непослідовною особою, не тужить по втраченій любові, натомість завжди чекає якогось підступу. Вона міркує: «Тепер усе добре, але скільки так триватиме?» Вона завжди тривожиться, що любов у неї вкрадуть. Така непослідовна любов неабияк відрізняється від любови Божої, Який зігріває світлом безнастанно і повсякчасно: «Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки» (Ів. 10:29).
Напад
Ми ніколи не буваємо вразливі більше, ніж коли потребуємо стосунків. Сама природа любови в тому, що ви звіряєте себе комусь і даєте цій особі можливість завдати вам рани. Не буває любови без ризику.
Та є також люди, що завдають ран навмисне. Можливо, ви вже стикалися з ними у своєму житті, вони критикували вас або навіть з вас знущалися через те, що ви маєте потребу в любові. Деякі люди, переносячи ненависть до себе на інших, глибоко зневажають нужденних. Деякі себелюбні. Деякі просто садисти, яких тішить чужий біль: «Ворог бо не пам’ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її» (Пс. 109:16, виділення моє).
Якщо ви маєте розбите серце в будь-якій з цих трьох категорій – у своєму минулому або сучасному, – пам’ятайте, що Бог «розбитих серцем… і зціляє і перев’язує їх рани» (Пс. 147:3). Пам’ятайте, що ваше усамітнення насправді вам не на користь. І почніть шукати людей, які мають у душі досить постійної і надійної любови, щоб зрозуміти, як вам важко, – людей, про яких ми розкажемо в Частині 3. Надійних людей вистачає. Ви просто мусите їх знайти.