Бог нічого не хоче здійснювати без участи самої людини. Люди – не пішаки, які дозволяють собою маніпулювати і не мають власної думки. Богові завжди потрібна ця участь, бо Він з любови довіряє людині. Для Бога люди є вільними створіннями, які співпрацюють з Ним. На початку Святого Писання сказано, що Бог довіряє їм райський сад. І від самого початку Свого громадського життя Ісус вибрав апостолів, щоб ті Його супроводжували.
Але є й інше пояснення цьому. Для чого Ісус прийшов на Землю? Апостол Іван говорить, що для того, аби «сполучити в одне розпорошених Божих дітей» (Ів. 11:52). Закликавши апостолів, Він починає їх гуртувати. Він дарує їм наче живі притчі, зразок спільноти. І першим правилом у ній було, щоб кожен з них служив іншим (Лк. 22:27). Одного дня про перших християн скажуть: «Дивіться, як вони люблять одне одного!» Найкращий спосіб звіщати про Євангеліє – це давати свідчення взаємної любови.
Після Пасхи, перш ніж повернутись до Отця, Ісус відряджає апостолів служити по цілому світу. Його послання звернене до цілого людства, і Йому потрібні послідовники, які б поширювали Добру Новину. Саме їм належить продовжувати Його працю. Самим? Зовсім ні! Він дарує їм Святого Духа й обіцяє, що буде з ними до кінця часів (Мт. 28:20).